PROFILPELAJAR.COM

Бабіч Наталія Андріївна
Бабіч Наталія Андріївна
	; Н. А. Бабіч (2013, фото Г.Ганзбурга)
Основна інформація
Дата народження	15 вересня 1938 (86 років)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Професії	хормейстерка, вчителька музики
Освіта	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабіч.

Наталія Андріївна Бабіч (народилася 15 вересня 1938(19380915), Москва) — радянський та український хормейстер, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.

Біографічні відомості

Народилася в Москві на Арбаті. З 1941 по 1950 з родиною перебувала після евакуації у Середній Азії — містах Ош, Ленінабад, Сулюкта, Кизил-Кія, в 1951 переїхала до Краснодону.

У 1955 закінчила Краснодонську СШ № 1 ім. М. Горького та вступила до педагогічного інституту в м. Лієпая Латвійської РСР на фізико-математичний факультет, після 2-го курсу перевелася до Луганського педагогічного інституту. Будучи студенткою, гастролювала по Латвії з оркестром Лієпайського морехідного училища як солістка-співачка.

У 1957 навчалася в Краснодонської музичній школі № 1, з 1958 по 1961 — у Луганському музичному училищі на диригентсько-хормейстерському відділі, клас Еммануїла Білявського.

У 1966 закінчила Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського по класу хорового диригування З. Д. Заграничного.

Працювала вчителем співу в школах 116, 106, і з різними самодіяльними хоровими колективами.

В 1970—1973 — директор ДМХШ № 3. Після реорганізації її в ДМШ № 13 Н. А. Бабіч була звільнена за невідповідністю посаді через відсутність членства в лавах Комуністичної партії. Завучем та директором школи, створеною нею, були призначені комуністи.

З 1980 по 2013 — директор Харківської дитячої музичної школи № 12 ім. Клавдії Шульженко, з 1991 по 2013 — керівник дитячого хору «Надія», що виступав з концертними програмами на численних концертних майданчиках, у Харківській обласній та Київській національній філармонії з Національною Заслуженою академічною капелою «Думка» під керівництвом Євгена Савчука. Хор гастролював у Києві, Москві, Івано-Франківську, Нюрнберзі та інших містах.

У 2009—2018 — голова Харківської організації Національної всеукраїнської музичної спілки.

У 2007 почала роботу з упорядкування архіву родини. Пошук людей з численного роду Мамонтових (по лінії матері Ніни Гаврилівни), родичів батька Петра Енгельфельда та прадіда Ганзена Петра Готфрідовича^[da] відкрив невідомі раніше сторінки історії родини. У 2008 здійснила поїздку на Соловецькі острови, де в 1920-х роках батько відбував у концтаборі термін ув'язнення. Восени 2008 року почала роботу з 11 архівами (в тому числі РГІА, РГВІА, ФСБ—Луб'янка 2) з метою документального підтвердження свого походження, а також по збору відомостей про батька Петра Енгельфельда та прадіда данця Г. Е. Ганзена.

Літературна діяльність

Автор статей в газетах «Українська музична газета», «Время», «Слобідський край».

Автор книги «Мой адрес — Советский Союз» (Харків)

Підготувала до друку мемуарну книгу своєї матері: Мамонтова Н. Г. Копенгаген—Владивосток / Под ред. Н. А. Бабич-Энгельфельд. — Харьков, 2009. — 128 с.

Звання та нагороди

Заслужений діяч мистецтв України (1998)^[1].
Знак пошани харківської облради «Слобожанська слава» (2013).
Почесна грамота Харківської міської ради.
Лауреат міжнародної премії «Золота фортуна».
Дипломант літературної премії ім. О. Масельського (2012).
Лауреат муніципальної премії
Президентська стипендія (з 2015).

Сім'я

Прадід — данець Г. Е. Ганзен (дан. Peter Emanuel Hansen) відомий перекладач, письменник, громадський діяч. Ганзен Пітер Емануїл Готфрід (в Росії — Петро Готфрідович) — автор методики викладання азбуки Морзе й один з піонерів викладання телеграфної справи в Петербурзькому Електротехнічному інституті Олександра III Російської імперії.
Батько — Петро Енгельфельд, репресований, в 1925—1930 рр. відбував у концтаборі термін за контрреволюційну діяльність.
Чоловік — Дубовик Євген Степанович (1934 р./н.). Працював 23 роки головним інженером — заступником керуючого Харківським обласним відділенням Промбудбанку.
Син — Кирило Дубовик (1966 р./н.) — бізнесмен.
Дочка — Дубовик Катерина Євгенівна (1971 р./н.) — кандидат наук, доцент кафедри права, національної безпеки та європейської інтеграції Інституту державного управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, засновник і голова громадської організації «Союз багатодітних сімей».
5 онуків: Анастасія Дубовик (2001 р./н.), випусниця ХНУМ ім. І. Котляревського, Софія Дубовик (2001 р./н.), Євген Дубовик (2002 р./н.), Леонід Дубовик (2007 р./н.), Олександр Дубовик (2009 р./н.), праонука Ганна Аксентьєва (2018 р./н.).

Література

Українська музична енциклопедія. — Т. 1. — Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009.
«Рідний край» — Академія педагогічних наук України, Харківський Державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 1994.