PROFILPELAJAR.COM

	Індуїстська література
Веди
	Ріґ · Яджур
	Сама · Атхарва
	Розподіл
	Самгіти · Брагмани
	Араньяки · Упанішади
Упанішади
	Айтарея · Брігадараньяка
	Іша · Кена · Катха
	Чхандог'я · Тайттірія
	Прашна · Шветашватара
	Мундака · Мандук'я
Веданґа
	Шикша · Чандас
	В'акарана · Нірукта
	Джйотиша · Кальпа
Ітігаси
	Магабгарата · Рамаяна
Пурани
	Бхаґавата · Брагмавайварта
	Ваю · Вішну · Падма
	Маркандея · Нарада
Інші тексти
	Смріті · Стотри · Шруті · Сутри
	Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра ·
	Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача
	Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха ·
	Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха
	Теварам · Чайтанья-чарітамріта ·
	Шукасаптаті
Портал «Індуїзм» п; о; р;

Атхарва-веда (санскр. अथर्ववेद) — священний текст індуїзму, одна з Вед, зазвичай під час нумерації розташовується на четвертому місці.

За індуїстською традицією, «Атхарва-веда» була переважно складена двома групами ріші, відомими як Бхрігу і Ангіраса. Частина «Атхарва-веди» приписується іншим ріші, таким як Каушік, Васіштха і Каш'япа. Збереглися дві редакції (шакхи) «Атхарва-веди», знані як Шаунакія і Пайппалада.

Етимологія

«Атхарва-веда» (санскр. अथर्ववेद, atharvavéda^IAST) — складне слово: санскр. अथर्वन् atharvan^IAST — «стародавній ріші»), і санскр. वेद veda^IAST — «знання».

Значення

Належачи до самого раннього, ведичного, періоду староіндійської літератури, ця памʼятка займає особливе місце серед інших Вед, відрізняючись від них і за своїм змістом, і по тому ритуалу, який з нею пов'язаний. «Атхарва-веда» унікальна бо відображає ті сторони життя найдавніших індійців, памʼять про які зникла б назавжди, якби його не було зафіксована в цій Веді.

Інші Веди звернені до богів, подвиги яких вони вихваляють. Вони представляють високу, ієратичну поезію і можуть лише побічно відобразити інтереси і потреби людей того часу. «Атхарва-веда» набагато більш безпосередньо виражає потреби і бажання ведичних аріїв. У її заговорах і заклинаннях людина постає в інтимних аспектах свого існування. Саме з «Атхарва-веди» ми дізнаємося про нього такі побутові подробиці, які за своєю дрібʼязковістю не могли знайти місця в ієратичних гімнах. У Атхарваведі йдеться звичайно не про богів і міфи, а про людину у її суспільному й особистому житті, її хвороби і страхи і тощо. Це свого роду енциклопедія побуту ведійських племен, з якої можна почерпнути відомості і про помазання царя на царство, і про весілля або похорон, і про будівництво хатини, і про лікування хворих.

Безсумнівно належачи до ядра ведичних писань, Атхарваведа в деякому роді також є незалежною традицією, паралельною Рігведі і Яджурведі.

Тексти джайнізму і буддизму ворожіші до Атхарваведи, ніж до інших індуїстським текстів (називаючи її Аггавана (Aggvāna^IAST)-Ведою або Ахавана (Ahavāna^IAST)-Ведою). Вони навіть називають її не арійської Ведою, яку в Пайппаладі (paippalāda^IAST) придумали для людських жертвоприношень. Індуїстські тексти також беруть жорстку позицію, зустрічаються заборони на згадування текстів атхарванів (Atharvān^IAST) в контексті ведичної літератури, хоча деякі вважають, що причина цього — те, що Атхарваведа за часом йде останньою. Самі по собі атхарван-парішіштхас ( Pariśiśhthas^IAST — доповнення) стверджують, що спеціальних жерців шкіл Мауда (Mauda^IAST) і Джалада (Jalada^IAST) слід уникати. Стверджують навіть, що жінки, повʼязані з атхарванов, можуть постраждати від абортів.

Редакції

«Чаранавьюха», автором якої заведено вважати Шаунаку, перераховує дев'ять шакх, або шкіл,«Атхарва-веди»:

Пайппалада (paippalāda^IAST)
Стауда (stauda^IAST)
Мауда (mauda^IAST)
Шаунакія (śaunakiya^IAST)
Джаджала (jājala^IAST)
Джалада (jalada^IAST)
Брахмавада (brahmavada^IAST)
Девадарша (devadarśa^IAST)
Чаранавідья (chāraṇavidyā^IAST)

З них збереглися тільки редакції Шаунакія (АВШ) і Пайппалада (АВП). Головний текст Пайппалади вважається давнішим, ніж головний текст Шаунакіі, але обидва вони містять ще й пізні додатки та зміни. Часто порядок віршів у відповідних гімнах різниться, іноді в гімнах зустрічаються вірші, яких немає в іншій редакції. Ті місця, де обидві сходяться, найімовірніше, походять від превісної версії.

Також на «Вішну-пурані» і «Ваю-пурані» можна знайти кілька давніших шкіл, не перелічених у«Чаранавьюсі»:

Суманту (sumantu^IAST)
Кабандха (kabandha^IAST)
Кумуда (kumuda^IAST)
Шаулкаяна (śaulkāyana^IAST)
Бабхравья (babhravya^IAST)
Мунджакеша (munjakeśa^IAST)
Сайндхаваяна (saindhavāyana^IAST)
Накшатракальпа (nakśatrakalpa^IAST)
Шантікальпа (śāntikalpa^IAST)
Самхітавідхі (saṃhitāvidhi^IAST)

Принаймні деякі з них розвинулися в інші школи, згадані в списку Чаранавьюхі. Самхітавідхі, Шантікальпа і Накшатракальпа — це п'ять текстів «кальпа», додані до традиції Шаунакіі і не утворили власних окремих шкіл.

Ґрунтуючись на тексті Пуран, ми можемо припустити наступну історію розвитку редакцій Атхарваведи:

     vyāsa parāśarya^IAST * 
          | 
        sumantu^IAST 
          | 
  kabandha ātharvan-añgirasa^IAST 
          | 
          +----  pathya^IAST 
          | | 
          | +----  kumuda^IAST 
          | | | (?) 
          | | +----  jalada^IAST 
          | +----  jājala^IAST 
          | +---- śaunakiya ^IAST 
          | | 
          | +----  babhravya^IAST 
          | | 
          | +----  saindhavāyana^IAST 
          | | (?) 
          | +----  munjakeśa^IAST 
          +----  devadarśa^IAST 
                   | 
                   +----  mauda^IAST 
                   +---- paippalāda ^IAST 
                   | | (?) 
                   | +----  stauda^IAST 
                   +----  śaulkāyana^IAST 
                   +----  brahmavada^IAST 
                            | (?) 
                            +----  chāraṇavidyā^IAST

Вьяса — титул вищого гуру, Парасара — ведичний ріші, автор Вішну Пурани.

Існують два головних загальноведичних тексти поєднувані з Атхарваведою: Вайтана-сутра (vaitāna sūtra^IAST) і Каушик-сутра (kauśika sūtra^IAST). Вони служать тій же меті, що і Відхана ( vidhāna^IAST) Рігведи і цінніші для вивчення зв'язку Пуран і Вед, ніж сам текст Атхарваведи.

З Атхарваведою повʼязані декілька Упанішад, але вони, найімовірніше, є пізнішими доповненнями до традиції. Найважливіші серед них — Мундака (munḍaka^IAST і Прашна (praṣna^IAST). Перша містить важливі відсилання до Шаунака Шаунаки (Śaunaka^IAST), засновника Шаунакія Шакхі, друга повʼязана з Пайппалада Шакхою.

Важливі моменти

Атхарваведа — перший індійський текст, пов'язаний з медициною. Він визначає як причини хвороби живих істот: наприклад, ятудханья ( yatudhānya^IAST), крімі ( kṛimi^IAST) і дурнама ( durṇama^IAST). Атхарвани (atharvāns^IAST) відшукують їх і вбивають за допомогою ліків, щоб перемогти хворобу. Цей підхід до хвороби несподівано просунутий порівняно з тригуморальною (trihumor) теорією, розробленої в пуранічних (puraṇic^IAST) періоді. Залишки оригінальних атхарванічних думок все ще траплялися в пуранічному періоді, як ми можемо бачити в медичному трактаті Сушрута (suṣruta^IAST) (Гаруда Пурана, карма Канді (garuḍa purāṇa, karma kāṃḍa^IAST) — глава 164). Тут, слідуючи атхарванскій теорії, пуранічний текст вважає мікробів причиною прокази. У тій же главі Сушрута також розширює роль гельмінтів у викликанні захворювань. Ці два висловлювання можна простежити аж до Атхарваведа-Самгіти. Гімн АВ I.23—24 описує захворювання проказою і рекомендує застосовувати для лікування раджані аушадхі (rajanī auṣadhi^IAST). З опису аушадхі (auṣadhi^IAST) як рослини з чорними стеблами і темними плямами можна зробити висновок, що мається на увазі, найімовірніше, лишайник з антибіотичними властивостями. Таким чином, Атхарваведа може вважатися першим текстом, що містить записи про використання антибіотиків.

Атхарваведа також інформує нас про війну. Своє місце в самгіті (saṃhita^IAST) Атхарваведи знаходять такі пристосування як, наприклад, стріла з каналом для отрути (apāskambha^IAST) і отрута з касторової бобів (castor bean poison), отруєна сітка і пастки з гаками, використання жуків які поширюють хвороби і димових завіс (наприклад, гімни IX.9, IX.10, гімни трішамді (triśaṃdi^IAST) і ньярбуді (nyārbudi hymns ^IAST)). Ці відсилання до військових практик та пов'язаних з ними ритуалів шатріїв ( kśatriya^IAST) і послужили причиною формування страшної репутації Атхарваведа. Під час ери Махабхарати, що настала відразу після періоду атхарван ( atharvān^IAST) частими були порівняння зброї і мантр героїв. Можливо, це порівняння спочатку означало застосування смертельної зброї згідно з традицією атхарванів.

Деякі звичайні та спеціальні ритуали арійців складають основний зміст Атхарваведи, так само, як і трьох інших вед. Головні ритуали, які розкриваються Атхарваведою, — весілля в Канді (kāṃḍa^IAST) XIV і поховання в Канді kāṃḍa^IAST XVIII. Є також гімни, специфічні для ритуалів бхрігу-агнірасас ( bhṛigu-agnirasas^IAST), врьятьяс ( vṛātyas^IAST) і кшатріяс ( kśatriyas^IAST). Один з найважливіших серед них — Вішасахі Врата ( Viśhāsahi Vrata^IAST), що виконується для закликання ндри (īṃdra^IAST) і Вішну ( Viṣṇu^IAST) з мантрами XVII канди ( kāṃḍa^IAST). Ритуали врьятья ( Vṛātya^IAST) виконувалися тими, хто обрав кочовий аскетичний спосіб життя і зазвичай посилався в сусідні держави главою країни. Схоже, вони відіграли певну роль у повідомленні і торгівлі з сусідніми державами (наприклад, можна порівняти зі схожим на врьятью подорожжю Арджуни в князівство Яда, щоб домовитися з Субхадрою). Нарешті, деякі ритуали спрямовані на подолання ворогів (ритуали і гімни Абхічаріка ( Abhichārika^IAST), особливо часто використовують завершальні мантри XVI-й канди ( kāṃḍa^IAST). Підтримуючи традиційні негативні думки про Атхарваведу, по суті вони відображають деякі інші гімни з Рігведи, так само, як і Яджурведа ( Yajuṣes^IAST). Більш того, ритуали Абхічарікі (Abhichārika^IAST) були складовою частиною ведизму, про це широко свідчать Брахмани (brāhmaṇa^IAST) (див. історію Явакради (Yavakrdḍa^IAST) в Джайміні Брахмані (Jaiminiya brāhmaṇa^IAST). Так що Атхарваведа повністю вкладається у ведичну традицію, в той же час концентруючись на деяких кланах жерців вогню. Розвиток ритуалів Абхічарікі ( Abhichārika^IAST) до своєї сучасної форми видно тільки в літературі відхани (vidhāna^IAST) і, по суті, почалося в рігведіческой традиції у формі Рігвідхани (ṛigvidhāna^IAST). Автор Рігвідхани (ṛigvidhāna^IAST) дає відсилання до розвитку схожих ритуалів у традиції Атхарваведи (посилання на Агніраса Кріт (Agnirasa Krityās^IAST). Ці ритуали досягли кульмінації в Каушик ( Kauśika^IAST) і Вайтана-сутрах (Vaitana Sūtra^IAST) і в деяких Парішіштхах (Pariśiśhthas^IAST) (доповненнях) до літератури атхарванів. Однак вони дуже сильно віддалилися від актуальних гімнів, які проголошували, що вони представляють швидше оформлення атхарванской практики, ніж її початкову форму. Попри те, що у своїй крайній формі атхарванічна Абхічаріка (Abhichārika^IAST) згасла, вона справила великий вплив на індійську культуру, що виразилося в походженні пуранічних форми вогняного ритуалу (яги (yaga)). Вона також надала стартову точку для поклоніння пізніше популярними божествам — таких, як Кумара (Картікея) і Ганапаті, які встали в центр індуїстського ритуалу.