PROFILPELAJAR.COM

	Арунас Валінскас; Arūnas Valinskas
	Арунас Валінскас
Прапор	Голова Сейму Литовської Республіки
17 листопада 2008 — 15 вересня 2009
Попередник:	Чесловас Юршенас
Спадкоємець:	Іряна Дягутєнє
Ім'я при народженні:	Arūnas Valinskas
Народження:	28 листопада 1966 (58 років); Лаздияй, Литва
Країна:	Литва
Освіта:	Юридичний факультет Вільнюського університетуd
Партія:	Союз лібералів і центру
Шлюб:	Ingrida Valinskienėd
Діти:	Arūnas Valinskasd
Нагороди:
	Медіафайли у Вікісховищі

Ару́нас Валінскас (лит. Arūnas Valinskas; нар. 28 листопада 1966, Лаздияй) — литовський політик, телеведучий, продюсер. Член литовського парламенту (Сейму), лідер Партії національного відродження. Засновник телевізійних програм — «Арена» („Arena“), «Так і ні» („Taip ir Ne“), «Шоу велосипеда» („Dviračio šou“), ведучий музичних шоу «Шлях до зірок» („Kelias į žvaigždes“), «Зоряна брама» („Žvaigždžių vartai“), телегри «Шість нулів — мільйон» („Šeši nuliai — milijonas“). Організатор різноманітних шоу і заходів.

Освіта

Закінчив 12 СШ із золотою медаллю і поступив до Вільнюського університету на юридичний факультет.

1987 — був виключений зі списку студентів через поведінку, «не сумісну із званням совєцького студента».

1988—1991 повернувся до навчання і потім у 1990—1992 через концертний графік знову був виключений. Закінчив у 2000 (за іншими свідченнями, зокрема, із офіційного життєпису — 2002). Навчався на заочному відділенні юридичного факультету, успішно захистив роботу «Теорії покарання», отримав ступінь магістра та спеціалізацію «Карне право».

1999 визнаний винним за статтею Карного кодексу за хибне повідомлення про бомбу у готелі, де було весілля відомих литовських зірок естради.

Політична кар'єра

У квітні 2008 взяв участь у створенні Партії національного відродження, був її головою.

2008 — на Парламентських виборах партія стала третьою за популярністю, набрала 16 мандатів.

На першому засіданні нового Сейму після другого голосування Арунас Валінскас був обраний спікером; за його кандидатуру проголосувало 79 членів парламенту, проти — 58 (при першому голосуванні його кандидатура набрала 67 «за», 69 — «проти», один бюлетень виявився зіпсований)^[1].

15 вересня 2009 після голосування в Сеймі був знятий з посади спікера; за зняття проголосувало 90 членів парламенту, проти 20 і 9 бюлетенів зіпсовані^[2].