Артукіди — тюркськадинастія, що у XII — XV століттях правила у Західній Вірменії, північній Сирії та північному Іраку. Дві головні гілки династії Артукідів керували з Хісн Кайфа (нині — Хасанкейф) у 1098–1232 роках та з Мардіна між 1107 та 1186 роками (до 1409 року представники династії Артукідів були васалами), третя гілка династії Артукідів мала за резиденцію Харпуту (нині — Елязиг), зберігаючи незалежність з 1185 до 1234 року.
Історія
Династія Артукідів була заснована Артуком ібн Зксебом — вождем огузького племені догер і воєначальником за сельджуцького султана Малік-шаха I. 1086 року дамаський емірТутуш I призначив Артука на пост намісника Єрусалима, але Артук помер 1091 року, а його сини (Сокмен та Іль-Газі) спадкували батькові.
1098 року Єрусалим був захоплений єгипетськими Фатімідами, а Сокмен та Іль-Газі втекли на північ сучасного Іраку, потім переселились у Діярбакир. Того ж року Сокмен захопив провінцію Мардін, 1102 року — Хісн Кайф, а 1112 — й Харпут. У той же час Іль-Газі поступив на службу до султана сельджуків Мухаммеда I.
1121 року Іль-Газі за допомогою еміра Хилли здійснив похід до Грузії, але зазнав поразки: його армія була розбита грузинами у битві під Дідгорі. 1122 року Іль-Газі помер.
1124 син Іль-Газі — Темюр-Таш втратив Халеб, який перейшов до Зангідів. Після цього розпочався політичний занепад династії Артукідів. Кара-Арслан (онук Сокмена) вступив навіть у союз з хрестоносцями проти Зангідів.
Син Кари-Арслана — Мухаммед вступив у союз з єгипетськимсултаномСалах ад-Діном проти румського султана Килич-Арслана II, незважаючи на те, що останній був одружений з його дочкою. За союзницьку відданість 1183 року Салах ад-Дін передав Амід (нині Діярбакир) в управління Мухаммеду, який переніс туди свою резиденцію.
Гілка у Мардіні тривалий час була васалом спочатку єгипетських Аюбідів, потім Румського султанату, монгольських Хулагуїдів, та, зрештою, Тимуридів. Потім туркмениКара-Коюнлу захопили Мардін, що призвело до кінця династії Артукідів 1409 року.
Список правителів з династії Артукідів
Правителі Хисн Кайфа (Хасанкейфа) (з 1098) й Аміда (Дійабакра) (з 1183)