Артерія лабіринту кровопостачає орган слуху й рівноваги. Й одним із проявів дефіциту кровоплину в ній є Синдром Лермуає – вегетоневроз лабіринтуу, що призводить до спазму даної артерії. Як правило, напад продовжується декілька днів: спочатку з’являється шум у вусі, потім прогресивно знижується гострота слуху аж до глухоти. В кінці нападу раптово виникає запаморочення, деколи із втратою свідомості, а через 1-2 години напад закінчується блюванням. Останній етап нападу пояснюється відновленням притоку крові до лабіринту. Запаморочення, що передує відновленню слуху, Лермуає називає «головокружінням, що викликає слух». На відміну від хвороби Меньєра, при якій запаморочення передує шуму і приглухуватості, тут є зворотна послідовність симптомів.[1]
Джерела
Ця стаття містить матеріал стор. 580 з 20-го видання Анатомії Грея (Gray's Anatomy (1918))
