Апеллес

Апеллес
Народження370 до н. е.
Колофон, Ізмір (іл), Туреччина
Смерть306 до н. е.
 Кос, Кос[d], Південні Егейські острови, Греція[1]
Діяльністьхудожник, письменник
Роки творчості4 століття до н. е.
ВчительПамфіл і Ephorusd
Відомі учніPerseusd
ТвориCyniska with chariot statues at Olympiad[2]
БатькоPytheasd
Роботи в колекціїМузей Ґетті
CMNS: Апеллес у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Апелле́с (грец. Απελλής, бл. 380 до н. е. — 300 до н. е.) — грецький живописець, один із найвизначніших грецьких художників. Походив із іонічного міста Колофон. Давньоримський історик Пліній Старший розповідав, що Апеллес жив на принципом «Nulla dies sine linea» — «Жодного дня без лінії».

Йому належать портрети володарів (в тому числі Александра III Великого), картини на міфологічно-релігійну тематику й алегорії; роботи Апеллеса відомі тільки з описів, відзначалися новаторством і сміливістю композиції. Він був придворним художником Філіпа ІІ і Александра Македонського, його твори прикрашали найбагатші палаци світу, він виставляв свої картини на огляд публіки, вислуховував критичні зауваження і виправляв помічені неточності.

Серед інших досягнень Апеллеса були:

  • правильність малюнка;
  • модуляція фігур;
  • психологічна точність передачі характерів і душевних страждань;
  • колоритність і яскравість фарб.

Про твори Апеллеса збереглись тільки свідчення з літературних джерел, в яких його називають найвеличнішим грецьким художником античності. Давньоримський історик Пліній Старший розповідав, що Апеллес жив на принципом «nulla dies sine linea» — жодного дня без лінії.

У часи Апеллеса також відбулося значне вдосконалення гами фарб. У його творчості своє продовження отримала так звана енкаустика — мистецтво особливим чином готувати і накладати на матеріал воскові фарби.

У культурі

  • Тарас Шевченко в своїй автобіографії з іронією назвав «Апеллесом» дяка-маляра, в якого хотів учитися малювати.
  • У жартівливому вірші «Сапожник» («Чоботар») О. С. Пушкіна використане античне оповідання (з «Природничої історії» Плінія Старшого) про чоботаря, який повчав художника («Тут Апеллес прервал нетерпеливо: „Суди, дружок, не свыше сапога!“»)[3]
  • Анекдот про Апеллеса і шевця обіграний в оповіданні Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Салдацький патрет».

Примітки

  1. ↑ Апеллесъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 400–401.
  2. ↑ Παυσανίας 6.1.6 // Опис Еллади
  3. ↑ «К уроку литературы». Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 13 липня 2016.

Джерела

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Апеллес
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.