PROFILPELAJAR.COM

Антоніо Франческо Карлі
Антоніо Франческо Карлі
Народився	не пізніше 1690 ; невідомо
Помер	18 століття ; невідомо
Діяльність	оперний співак
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Анто́ніо Франче́ско Ка́рлі (італ. Antonio Francesco Carli; … — …; fl. 1689—1723) — італійський бас-співак епохи барокової музики. Виступав на оперних сценах Риму, Болоньї, Турину, Флоренції, Венеції в операх Геора Фрідріха Генделя, Франческо Ґаспаріні, Антоніо Лотті, Томазо Джованні Альбіноні, Антоніо Вівальді, Джованні Бонончіні, Франческо Полларолло, Антоніо Кальдара.

Музична кар'єра

Шарж на Антоніо Франческо Карлі, першого виконавця ролі Орландо, рисунок Антоніо Занетті.

Помітними стали виступи Антоніо Карлі в Турині 1702—1703 рр., у Генуї в 1706 і 1715 роках, в Болоньї в 1708 року, у Флоренції в 1708 і в 1719—1720 рр., де він співав у восьми операх як Віртуоз на службі тосканського двору, в Реджо-Емілія 1712 року, в Римі в 1717 року («Il trace in catena», Франческо Ґаспаріні)^[1].

Як Віртуоз Його Королівської Високості Флоренції (італ. Virtuoso di Sua Altezza Reale di Fiorenza) 1705 року він співав у опері «Flavio Bertarido, re dei Longobardi» («Флавіо Бертарідо, король лангобардів») композитора Карло Франческо Поллароло, як Віртуоз Великого герцога Тоскани виступав у операх Антоніо Лотті.

Та, наділений винятковим басовим голосом вражаючого діапазону, Карлі найбільш відомий завдяки своїм венеціанським виступам 1706—1918 та 1722—1723 рр. в операх Георга Генделя, Франческо Поллароло, Антоніо Кальдара, Антоніо Лотті, Томазо Альбіноні та Франческо Ґаспаріні^[2].

Саме у Венеції Гендель довірив написану для нього важку роль імператора Клавдіо в опері «Агріппіна», у якій Карлі розгортає свій голос на всю глибину^[2]. Ця опера, прем'єра якої відбулася 26 грудня 1709 року в театрі «Сан-Джованні Ґрізостомо», мала настільки великий успіх у публіки, що витримала аж 27 послідовних вистав^[3]. Як Віртуоз Великої принцеси Віоланти Тосканської Карлі 1714 року втілив головну роль Орландо в опері Вівальді "Orlando furioso". Опери Вівальді підкреслювали вокальні якості актора, з довгими речитативами, як наприклад, в знаменитій сцені божевілля Орландо. 1723 року він все ще був активним і співав у «Mitridate re di Ponto» Джованні Марія Капеллі.

На оперних сценах він виступав з найкращими співаками того часу, зокрема Джузеппе Марія Боскі, Маргеритою Дюрастанті, Діаманте Марією Скарабеллі, Антоніо Берначчі та іншими. Як бас, він переважно виконував в операх ролі мужньої персони, правителя, тирана, лиходія, які вимагали яскравої особистості.^[2]