PROFILPELAJAR.COM

Антоній Корсак
Антоній Корсак
Antonius Korsak
Народився	13 червня 1764; Мстислав, Мстиславське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер	11 серпня 1831 (67 років); Стара Весь, Гміна Березів, Березівський повіт, Республіка Польща; ·холера
Діяльність	священик, педагог
Alma mater	Оршанський єзуїтський колегіум, Полоцький єзуїтський колегіум
Заклад	Вітебський єзуїтський колегіум, Полоцький єзуїтський колегіум, Даугавпільський езуїтський колегіум, Могильовський єзуїтський колегіум, Мстиславський єзуїтський колегіум, Оршанський єзуїтський колегіум, Тернопільська гімназія єзуїтів, Q56211744? і Q58422189?
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корсак.

Антоній Корсак (лат. Antonius Korsak; 13 червня 1764, Мстиславль — 11 серпня 1831, Стара Весь, Галичина) — член католицької церкви і ордену єзуїтів, педагог.

Біографія

«Російський» етап

Він приєднався до Товариства Ісуса 14 серпня 1781 р. Після курсу риторики в Орші викладав граматику і синтаксис у Вітебську (1784–1786). З 1786 по 1788 рр. вивчав філософію в Полоцькому єзуїтському колегіумі. Наступні п'ять років працював учителем у єзуїтських школах у Полоцьку, Дінабурзі, Могильові та Мстиславлі.

У 1793 р. повернувся до Полоцького єзуїтського колегіуму, де відвідував повний курс теології. Через два роки в будинку третьої пробації в Дінабурзі склав останні обітниці 15 серпня 1798 р. Знову працював у Мстиславлі (регент школи-інтернату, префект шкіл та професор французької мови 1798–1799), Могильові (регент школи-інтернату, 1799 -1800) і Орші (професор риторики і завідувач учительською семінарією, 1800 -1805; префект бібліотеки, 1804 -1805).

З 1805 по 1813 рік — секретар провінціялу Білоруської провінції Товариства Ісуса Казимира Островського. 3 травня 1813 року призначений ректором Могильовського колегіуму (до 1819 р.). Останній рік діяльності єзуїтів Білорусі в Орші^[1].

«Австрійський» етап

Після вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820 р.) А. Корсак пов'язав свою долю з Галичиною, яка в той час входила до складу Австрійської імперії. Перший рік він не перебував у провінції, оскільки був у Римі, де брав участь у XX Загальній конгрегації Товариства Ісуса, на якій був обраний новий генерал ордену Луїджі Фортіс. Після повернення до провінції обіймав високі посади: консультант Галицької провінції (1822 -1825), віце — ректор Тернопільського колегіуму (1822 -1824) і префект колегіуму в Старій Весі (1824 -1826). Впродовж навчального року 1826/1827, як віце — ректор (фактично перша особа установи), організував роботу нового єзуїтського колегіуму в Тинці. У 1828–1831 рр. — вищий у Тухові^[2].

Коли навесні 1831 року епідемія холери охопила Галичину, отці єзуїти провінції продовжували своє апостольське служіння і, як могли, допомагали жертвам та їхнім родинам: відкрили лікарню, надавали душпастирську допомогу хворим, а померлих ховали. Антон Корсаков став одним з двох членів ордену (другий — ще один білоруський єзуїт, випускник Полоцької єзуїтської академії Боніфацій Киселевич), якому це коштувало життя^[3]. Помер 11 серпня 1831 року незадовго до закінчення епідемії^[4].

Роботи

Антоній Корсак вважається (з різною мірою ймовірності) автором кількох видань латино-польських словників, виданих Полоцькою єзуїтською друкарнею:

Dictionarium Latino-Polonicum ad usum scholasticae Juventutis. Polociae: тип. SJ, 1790. [? ] с.
Dictionarium Latino-Polonicum. Polociae : typis Colleg. Soc. Jesu, 1796. [? ] с.
Dictionarium latino-polonicum in usum scholasticae juventutis. Polociae: typ. SJ, 1813. [? ] с.
Dictionarium latino-polonicum. Ad usum studiosa Juventutis. Polociae : Typis Academicis, 1817. 502, [2] с.^[5]

Примітки

↑ Catalogs SJ 1774—1829. Russiae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
↑ Catalogs SJ 1774—1829. Galicianae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
↑ Zalenski, S. Les Jésuites de la Russie Blanche. 2 vol. / S. Zalenski. — Paris: Letouzey et Ané, éditeurs, 1886. — pp. 312—313.
↑ Zalenski, S. Les Jésuites de la Russie Blanche. 2 vol. / S. Zalenski. — Paris: Letouzey et Ané, éditeurs, 1886. — p. 459.
↑ Баўтовіч, М. Кнігадрук у Полацку ад 1774 г. да 1829 г. / М. Баўтовіч // Кнігадрук у Полацку (1774—1829): Бібліяграфічнае выданне / укладальнік М. Баўтовіч. — Полацк: Выдавецкая ініцыятыва «Полацкая ляда», 2018. — С. 32, 50, 137, 158.

Джерела

Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / oprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 1996. — 882 s.
Giżycki, J.M. Materyały do dziejów Akademii Połockiej i szkół odniej zależnych / J.M. Giżycki. — Kraków: Druk. W. Anczyca i spółki, 1905. — 288 s.
Zalenski, S. Les Jésuites de la Russie Blanche. 2 vol. / S. Zalenski. — Paris: Letouzey et Ané, éditeurs, 1886. — 492 p.