Анна Катерина Радзивілл

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна Катерина.
Анна Катерина Радзивілл
Народилася23 вересня 1676(1676-09-23)
Раків, Мінський повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Померла23 грудня 1746(1746-12-23) (70 років)
Біла Підляська, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьпідприємниця
Знання мовбілоруська[1] і польська[1]
Титулкнягиня
Посадастароста Члуховськийd
РідРадзивілли і Санґушки
БатькоІєронім Санґушко[d]
МатиКонстанція Сапігаd
Брати, сестриПавло Карл Санґушко, Кристина з Санґушківd і Казимир Антоній Санґушко
У шлюбі зКароль Станіслав Радзивілл[2]
ДітиМихайло Казимир Радзивілл, Єронім Флоріан Радзивілл, Катерина Варвара Радзивілd, Миколай Кшиштоф Радзивілл, Людвік Домінік Раздивілd, Stanisław Jerzy Radziwiłłd, Констанція Радзивілd, Karolina Teresa Radziwiłłd, Текля Ружа Радзивілл[3], Ганна Олександра Радзивілd, Альбрехт Станіслав Радзивілd і Христина Олена Радзивілd

Анна Катерина Радзивілл (23 вересня 1676 —23 грудня 1746) — культурно-просвітницька, політична діячка, меценатка часів Речі Посполитої.

Життєпис

Походила з українського магнатського покатоличного роду Санґушків, Ковельської гілки. Донька Єроніма Санґушка, старости суразького, та Констанції Сапіги. Народилася 1676 року в маєтності Раків. Здобула гарну домашню освіту. 6 березня 1692 року вийшла заміж за великого канцлера литовського Кароля Станіслава Радзивілла.

У шлюбі народилося 12 дітей, з яких померло 3 сини і 3 доньки дитинами. На знак жалоби за ними Анна зобов'язалася до смерті носити чорні сукні. Водночас жорсткий і деспотичний характер Анни Катерини вплинув на виховання та духовний світ її дітей. Зокрема, вважається, що дивацтва і вибрикеньки її синів Михайла і Єроніма пов'язані з дитячими психологічними травмами внаслідок тиску матері.

Була творчою особою, брала участь в політичному житті суспільства, у культурних подіях. Культурно-просвітницьку і меценатську діяльність Анни високо оцінив польський король Станіслав Лещинський. Радзивілла опікувалась бібліотекою і архівами. Вона поповнила несвізьку книгозбірню своєю домашньою бібліотекою з Білої у Підляшші, яка увійшла до несвізької бібліотеки як окремий відділ. Княгиня щорічно виділяла певну суму на купівлю нових книг.

У своїх численних маєтках Анна Катерина заснувала низку підприємств, найважливішими з яких були скляна мануфактура в Налібоках і мануфактура з виробництва дзеркал в Уріччі (1714 року), для роботи на яких вона запросила саксонських фахівців із виготовлення скла. Вироблялися декоративні предмети для інтер'єру, кришталеві набори посуду, люстри, дзеркала і багато іншого, що використовували при оформленні багатих помешкань європейської знаті.

Після смерті чоловіка у 1719 року оселилася в Білій Підляській, де займалася господарською діяльністю, а також виховувалася малолітних дітей. Завдяки енергійним діям протягом перших років вдалося суттєво покращати фінансове становище, оскільки чоловік помер у боргах. З її ініціативи відкривалися школи для підготовки художників і ремісників, будувалися греблі, мости, дороги, млини, корчми, заводилася велика рогата худова голландських порід. Господарство Радзивіллів знову стало приносити чималий зиск. 1720 році перебудувала палац в білій у стилі рококо. 1736 року відкрито рудник в Негневичах. У 1737 році відкрились мануфактури гобеленів у Кореличах і Білій. Водночас зуміла захисти від зазіхань так званні Нойбурзькі маєтки (колишні землі Слуцького, Невельського і Себезького князівств), на які претендував рід Сапіг.

Остаточно це питання було вирішено сином Єронімом Флоріаном спільно з Анною Катериною, якому та передала ці маєтки, у 1744 році. У 1730 році фінансувала коронування Жировицької ікони Божої Матері. 1743 року надала кошти на заснування уніатської церкви у селі Нова Воля.

Родина

Чоловік — Кароль Станіслав Радзивілл

Діти:

Джерела

  • Anna Katarzyna Radziwiłłowa. [W:] Polski Słownik Biograficzny. T. XXX. 1987, s. 384.
  • Karkucińska W. Anna z Sanguszków Radziwiłłowa (1676—1746): Działalność gospodarcza i mecenat. Warszawa, 2000
  • Kolendo-Korczakowa K. Działalność ekonomiczna Anny z Sanguszków Radziwiłłowej — manufaktury hafciarskie w świetle nowych znalezisk // Dwory magnackie w XVIII wieku. Rola i znaczenie kulturowe. Warszawa, 2005.
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  3. ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 70. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6