Андру́шко Сергі́й Па́влович ( 16 листопада 1963, с. Сліди Тиврівського району Вінницької області, Україна) — український актор. Заслужений артист України.
Життєпис
Закінчив хореографічне відділення культурно-освітнього училища в м. Тульчин Вінницької області (1982), акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва (1989, нині університету театру, кіно і телебачення).
Відтоді — актор Тернопільського академічного обласного драматичного театру. Водночас від 1993 — викладач танцю, сценічної пластики та фехтування на акторському відділенні Тернопільського музичного училища, від 2005 — викладач сценічного руху в інституті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету.
Творчість
У дитинстві займався художньою самодіяльністю, багато співав. Першу роль Альберто («Людина і Джентльмен» Едуардо де Філіппо) виконав у дипломній виставі в театральному інституті[1]. Дебютом у Тернопільському драмтеатрі була епізодична роль двірника у виставу «Діти Арбату»[1].
Ролі
Зіграв понад 50 ролей, серед яких:
- Гораціо, Меркуціо («Гамлет», «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра),
- Цар Микола ІІ («Соломія Крушельницька» Богдана Мельничука та Івана Ляховського),
- Кривоніс («Сотниківна» Богдана Мельничука за повістю Богдана Лепкого),
- Онисим («Коханий нелюб» Ярослава Стельмаха),
- Ротмістр («Дами і гусари» О. Фредро),
- Гриша («Євангеліє від Івана» А. Крима),
- Прокіп («Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка),
- Менахем («Поминальна молитва» Григорія Горіна),
- Калитка («Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого),
- Маркіз ді Форліпополі («Господиня заїзду» Карло Гольдоні)[1],
- Наум Лопух («Циганка Аза» Михайла Старицького)[1],
- Гардінг («Політ над гніздом зозулі» Кена Кізі)[1].
У кіно:
Курйози
У виставі «Гетьман Дорошенко», граючи писаря, виконував трюк із шаблею. Виставу грав у чоботях на високих каблуках, а трюк у спеціальних танцювальних чоботях. Під час танцю вибігав за куліси перевзуватися, одного разу вибіг за куліси, швиденько зняв чоботи на каблуках, а танцювальних у визначеному місці не виявилося, тож вибіг на сцену і почав стрибати через шаблю у червоних шароварах та білих шкарпетках.[1]
Під час вистави-казочки «По щучому велінню» очі засліпило світло від прожекторів і артист упав в оркестрову яму, зламавши пальці на руці, але дограв виставу з травмованою рукою і за допомогою партнерів обіграв цей випадок, ніби так було задумано.[1]
Нагороди
Неодноразовий лауреат театральних фестивалів у номінації «Краще пластичне вирішення вистави», зокрема 4-го фестивалю (2003) «Тернопільські театральні вечори. Дебют» («Не судилось» Михайла Старицького).
Примітки
Джерела
Посилання
