PROFILPELAJAR.COM

Анджело Парона
Анджело Парона
Народження	23 квітня 1889; Новара, П'ємонт, Італія
Смерть	14 травня 1977 (88 років); Рим, Італія
Країна	Королівство Італія; Італія
Звання	Адмірал ескадриd
Війни / битви	Італійсько-турецька війна; Перша світова війна; Друга світова війна
Нагороди
	Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою
	Анджело Парона у Вікісховищі

Анджело Парона (італ. Angelo Parona, 23 квітня 1889, Новара — 14 травня 1977, Рим) — італійський адмірал.

Біографія

Анджело Парона народився 29 квітня 1889 року в Новарі. У 1906 році вс тупив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1910 році у званні гардемарина та був призначений на броненосець «Реджина Маргерита». Брав участь у італійсько-турецькій війні на борту крейсера «Варезе». З початком Першої світової війни отримав звання лейтенанта та був призначений на броненосець «Сарденья».

Перша світова війна

Брав участь у бойових діях на суші у складі бригади морської піхоти, де за бої поблизу Монфальконе у 1916 році був нагороджений Срібною медаллю «За військову доблесть». Пізніше був призначений капітаном підводного човна «F 17». За дії проти ворожих конвоїв в Адріатиці був нагороджений Бронзовою медаллю «За військову доблесть».

Міжвоєнний період

Після закінчення війни продовжував службу на підводних човнах. У 1922 році отримав звання капітана III рангу, а у 1927 — капітана II рангу. Після закінчення Військово-морського інституту ніс службу у штабі військово-морських сил Італії.

Протягом 1931—1932 років командував 4 ескадрою підводних човнів («Тіто Спері», «Джованні да Прочіда», «Гоффредо Мамелі», «П'єр Каппоні») у Неаполі. З 1932 року командував 2 флотилією підводних човнів, у яку входити 4 та 5 ескадри.

У 1932 році разом з Владіміро Піні переклав італійською книгу німецького адмірала Германа Бауера «Das Unterseeboot: Seine and Bedeutg als Teil. fleets; Seine Stellg im Völkerrecht; Seine Kriegsverwendg; Seine Zukunft», в якій той виклав тактику застосування U-Boot. У 1933 році отримав звання капітана I рангу та був призначений військово-морським аташе в посольстві Італії в Парижі.

Протягом 1936—1937 років командував важким крейсером «Трієсте», після чого був призначений командувачем 3 дивізії. У 1938 році отримав звання контрадмірала.

Друга світова війна

Зі вступом Італії у Другу світову війну був призначений заступником командувача італійського підводного флоту.

Під час військової конференції у Фрідріхсгафені 20 червня 1939 року командувачі Крігсмаріне Еріх Редер та ВМС Італії Доменіко Каваньярі домовились про участь італійського підводного флоту у бойових діях в Атлантиці і про надання Італії для цього військово-морської бази. Після падіння Франції у травні 1940 року Анджело Парона та німецький адмірал Ебергард Вайхольд відвідали низку портів на атлантичному узбережжі, і зрештою вибрали Бордо як базу для італійських підводних човнів, де було утворене «Верховне командування італійських підводних сил в Атлантиці» (італ. Comando Superiore delle Forze subacquee italiane in Atlantico) (BETASOM). Анджело Парона був призначений командувачем цього з'єднання.

У квітні 1941 року Анджело Парона отримав звання віцеадмірала, передав командування BETASOM капітану I рангу Ромоло Полаккіні та повернувся в Італію, де очолив 3 дивізію важких крейсерів, замінивши на цій посаді адмірала Бруно Брівонезі. Його флагманським кораблем став крейсер «Горіція». На чолі дивізії Анджело Парона брав участь у першій та другій битвах у затоці Сидра, операція «Гарпун» та «П'єдестал».

Після того, як 10 квітня 1943 року крейсер «Горіція» зазнав серйозних пошкоджень внаслідок нальоту авіації союзників на італійську військову базу Ла-Маддалена, Анджело Парона був переведений в Рим у міністерство Військово-морських сил, де прослужив до капітуляції Італії 8 вересня 1943 року. Після звільнення Риму у червні 1944 року повернувся на службу і був призначений Комендантом військово-морського департаменту в Таранто, де прослужив до 1946 року. У 1945 року отримав звання адмірала.

Післявоєнна служба

Згідно з деякими джерелами, після війни Верховний комісар з очищення державного управління від фашизму звинуватив Анджело Парона в тому, що він не протистояв німцям, перебуваючи в Римі в дні перемир'я; про те, що він залишив всю документацію свого офісу капітану Карміне Д'Аріенцо, про якого було відомо, що він був прихильником Італійської Соціальної Республіки; і про написання списку всіх офіцерів італійського флоту, які перебували в Римі 8 вересня, що потім опинився в руках німців^[1]. Проте, згідно з офіційною історією ВМС Італії, опублікованою в 1971 році, Парона натомість знищив список і під час німецької окупації Риму співпрацював з Таємним військовим фронтом, організацією Опору, до якої входило кілька високопоставлених офіцерів збройних сил Італії^[2].

Протягом 1948—1951 років ніс службу у департаменті берегового освітлення та маяків. У 1951 році вийшов у відставку.

Помер у Римі 14 травня 1977 року.

Нагороди

Італійські

Кавалер Савойського військового ордена
Офіцер Військового ордена Італії
Срібна медаль «За військову доблесть»
Бронзова медаль «За військову доблесть»
Хрест «За військову доблесть»
Хрест «За військові заслуги» (тричі)
Кавалер Ордена Корони Італії
Офіцер Ордена Корони Італії
Командор Ордена Корони Італії
Великий офіцер Ордена Корони Італії
Кавалер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Офіцер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Командор Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Командор Колоніального ордена Зірки Італії
Великий офіцер Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918 з чотирма зірками
Медаль Перемоги

Іноземні

Примітки

↑ Romano Giacosa, Storia delle epurazioni in Italia — Le sanzioni contro il fascismo 1943—1948, Baldini & Castoldi, Milan, 1999.
↑ Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre 1943 alla fine del conflitto, USMM, Roma, 1971, pp. 442—443.

Джерела

Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.