Áлібі (від лат. alibi — «в іншому місці») — доказ невинуватості підозрюваної у правопорушеннях особи, оскільки в момент правопорушення (скоєння злочину) вона перебувала в іншому місці. В переносному значенні — наявність беззаперечних доказів непричетності до певних протизаконних дій.
Алібі можна довести за допомогою:
- документів,
- показань свідків,
- відеозапису тощо.
Презумпція невинуватості особи, звинуваченої у вчиненні злочину, зобов'язує органи досудові слідства зібрати відповідні докази для спростування. У протилежному випадку кримінальна справа, порушена проти неї, закривається, а суд виносить виправдувальний вирок.
Посилання
Література
- Алібі у розкритті злочинів : навч. посібник / В. С. Кузьмічов, В. В. Юсупов. - К. : КНТ, 2007. - 261 с. - Бібліогр.: с. 247-261. - ISBN 966-373-155-9
- Іваненко О. В. Алібі: теоретичні проблеми та прикладне значення у кримінальному провадженні // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2017. - Т. 2. Вип. 3. - С. 128–132.
- Кузьмічов В.С., Юсупов В.В. Напрями удосконалення досудового слідства: перевірка алібі // Наук. вісн. Юридичної акад. МВС. – 2002. – № 3. – С. 195–202.
- Організація і тактика перевірки алібі у досудовому слідстві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.В. Юсупов ; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2005. — 17 с.
- Юсупов В.В. Поняття алібі у кримінальному судочинстві // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 240–245.
