PROFILPELAJAR.COM

Алуніт
Алуніт
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[d]
IMA-номер	IMA1987 s.p.
Абревіатура	Alu
Хімічна формула	KAl₃(SO₄)₂(OH)₆
Клас мінералу	Сульфати (мінерали)
Nickel-Strunz 10	7.BC.10
Dana 8	30.2.4.1
Ідентифікація
Колір	білий, сірий, жовтий, зеленкуватий
Форма кристалів	кубічна, товстотаблитчаста
Сингонія	тригональна
Просторова група	кристалографічна група 166d
Злам	нерівний, раковистий
Твердість	3,5—4
Блиск	скляний до перламутрового
Прозорість	прозорий
Колір риси	білий
Густина	2,6 — 2,9
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломлення	δ = 0,020
Інші характеристики
Радіоактивність	136,78
Названо на честь	галуни (латина)
Особливі характеристики	сильний піроелектрик
	Алуніт у Вікісховищі

Алуні́т або галуняк (від лат. alun — галун, галунний камінь) — мінерал з групи сульфатів, основний сульфат алюмінію та калію острівної будови.

Історія

Назва алуніт, похідна від "Alum" (з латинської «alumen»). Вперше мінерал був видобутий у 15 ст. в Тольфа, що поблизу Риму для виробництва алюмінію під контролем пап. У 1707 році він був описаний франц. хіміком і геологом Жаном-Клодом Деламетерієм як Алюмініліт, який потім був скорочений в 1824 році франц. геолог і мінералог Франсуа Салліс Бедан в Алуніт. Альбрехт Дюрер зобразив на його гравюрі Меленколію I (1514) і назвав алюнітний кристал^[6].

Загальний опис

Склад: KAl₃ [SO₄]₂(OH)₆. Містить (%): K₂O — 11,37; Al₂O₃ — 36,92; SO₃ — 38,66; H₂O — 13,05.

Сингонія тригональна. Зустрічається у вигляді тонкозернистих і землистих мас та дрібних кристалів.

Колір з сіруватим, жовтуватим або червонуватим забарвленням. Просвічує до прозорого. Блиск скляний, іноді перламутровий полиск. Риса біла.

Кристали кубічні або товстотаблитчасті, звичайно в тонкозернистих, землистих, іноді волокнистих масах.

Густина 2,6-2,8, твердість 3,5-4.

Використовується для одержання галуну, сульфату, алюмінію, рідше — металевого алюмінію.

Утворюється при дії сірчистої пари на кислі вивержені гірські породи, а також при дії сульфатних поверхневих вод на глиноземисті породи.

Родовища алуніту відомі в Україні (на Закарпатті), в Казахстані, в Азербайджані. Використовують для одержання сульфату алюмінію.

Різновиди

Розрізняють:

алуніт залізний (відміна алуніту, яка містить до 5% Fe₂O₃),
алуніт натріїстий (відміна алуніту, яка містить 4,41% Na₂O).

Див. також

Список мінералів

Примітки

↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2015) — 2015.
d:Track:Q26224004 d:Track:Q19983496
↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
d:Track:Q912887 d:Track:Q3314880 d:Track:Q59767631 d:Track:Q110360213
↑ ^а ^б Bayliss P., Kolitsch U., Nickel E. H. et al. Alunite supergroup: recommended nomenclature // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2010. — Vol. 74, Iss. 5. — P. 919–927. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.2010.074.5.919
d:Track:Q13671457 d:Track:Q13669818 d:Track:Q912887 d:Track:Q13669559 d:Track:Q13670754 d:Track:Q3314880 d:Track:Q1356348
↑ Alunite: Alunite mineral information and data
↑ ^а ^б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
d:Track:Q15221937 d:Track:Q6395268 d:Track:Q2463831
↑ El enigmático poliedro de Alberto Durero en ’Melancolía I’. Una nueva interpretación mineralógica (PDF) (ісп.). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2018.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Алуніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Алуніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Алуниты Закарпатья [ Сб. ] / Ю. А. Лейе, М. А. Клитченко, А. М. Авгитов, Э. П. Тихоненков. — М.: Недра, 1971. — 176 с.
Кашкай М. А. Алуниты, их генезис и использование : в 2-х томах. — М.: Недра, 1970. — Т. 1. — 318-400 с.
Кашкай Ч. М. Физико-химические условия алунитообразования. — Б.: Элм, 1972. — 81 с.
http://rruff.info/doclib/hom/alunite.pdf [Архівовано 15 грудня 2016 у Wayback Machine.]