Александар Теодоров-Балан

Александар Теодоров-Балан
болг. Александър Теодоров-Балан
Народився27 жовтня 1859(1859-10-27)[1]
Кубей, Аккерманський повіт, Бессарабська область, Російська імперія
Помер12 лютого 1959(1959-02-12)[1] (99 років)
Софія, Народна Республіка Болгарія
Країна Болгарія
Діяльністьмовознавець, історик, викладач університету, історик літератури
Alma materКарлів університет
Болградська гімназія імені Г.С. Раковського
Лейпцизький університет
ЗакладСофійський університет Святого Климента Охридського
ПосадаRector of Sofia University “St. Kliment Ohridski”d
Вчене званняпочесний доктор Софійського університетуd
Відомі учніАнастас Іширков
ЧленствоБолгарська академія наук
Bulgarian geographical societyd
Bulgarian Constitutional Clubsd
Брати, сестриГеоргій Тодоров
Martin Todorovd
Atanas Teodorovd
Mihail Balanskid
ДітиStanislav Baland
Milko Baland
Vladimir A. Baland
CMNS: Александар Теодоров-Балан у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балан.

Александар Теодоров-Балан (болг. Александър Теодоров-Балан; нар. 27 жовтня 1859, Кубей, Бессарабська область, нині Болградський район Одеської області, Україна — пом. 12 лютого 1959, Софія) — болгарський лінгвіст і літературознавець, академік, перший ректор Софійського університету.

Біографія

Народився в селі Кубей, яке за три роки до його народження за Паризьким миром 1856 перейшло від Російської імперії Молдавському князівству, а в рік його народження увійшло до складу об'єднаної Румунії.

Навчався філології в Карловому (Прага) і Лейпцизькому університетах. Докторська дисертація, захищена в Празі — «О звуке ь в новоболгарском языке». З 1884 в Софії, працював в Міністерстві народної освіти, викладав історію та діалектологію мови у Вищому педагогічному училищі. У 1888 на базі училища заснований Софійський університет. Теодоров-Балан був обраний в січні 1889 першим ректором університету і ще кілька разів обирався на цей пост. Всього він пропрацював в університеті 70 років.

1907-1910 — секретар Болгарського екзархату. З 1939 — почесний доктор Софійського університету і академік БАН.

Одружений з француженкою Жюлі Гресо, яка померла від туберкульозу; син Мілко — професор рентгенології і анатомії, Володимир — льотчик і авіаінженер, молодший син Станіслав, секретар царя Бориса III.

Вибрані твори

  • Паисий Хилендарски. История славянобългарская (1762), Пловдив 1898
  • Софроний Врачански…, С. 1906
  • Кирил и Методий. Жития…, С. 1920
  • Нова българска граматика, С. 1940
  • Борба за съвременен правопис (1921 – 1923 г.), С. 1924
  • Нова българска граматика за всякого, С. 1958
  • Избрани произведения, С. 1987
  • Книга за мене си, С. 1988

Примітки

  1. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.

Джерела

  • Русин Русинов, Теодоров-Балан, Александър Стоянов //КМЕ4, стр. 44 — 47
  • Биографична справка в Университетска библиотека: [[https://web.archive.org/web/20171213172244/http://www.libsu.uni-sofia.bg/slavica/Balan.html Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.] Библиотека Славика]
  • Петър Динеков: Академик Александър Теодоров-Балан и българската литература в Сборник в чест на академик Александър Теодоров-Балан, София, БАН, 1955, стр. 31 — 37, Онлайн версия [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  • Веселинов, Д., А. Ангелова, Ст. Пинтев. Александър Теодоров-Балан. Книжевни залиси. Книгопис (лична библиография). Хроноложки показалец на статии, бележки, вести, оценки и книги. София, Университетско издателство „Св. Климент Охридски“, 2011, 228 с. ISBN 978-954-07-3005-9