Алгоритм сортування — це алгоритм, що розв'язує задачу сортування, тобто здійснює впорядкування лінійного списку (масиву) елементів.
Термінологія
Термін сортування (англ.sorting) означає розділення елементів за певними ознаками (сортами) і не дуже точно описує поставлене завдання. Точнішою була б назва впорядкування (англ.ordering), але через перевантаженість слова «порядок» (англ.order) напрочуд різними значеннями[джерело?] ним не користуються.
Постановка задачі
Вхід алгоритму: послідовність з чисел
Вихід алгоритму:перестановка вхідної послідовності таким чином, що ( — перестановка послідовності чисел ).
Вхідна послідовність найчастіше представляється у вигляді n-елементного масиву, хоча може мати й інше представлення, наприклад, у вигляді зв'язного списку.
На практиці елементи, що впорядковуються, рідко бувають просто числами. Набагато частіше кожен такий елемент є записом (англ.record). У кожному записі є ключ (англ.key), за яким, власне і здійснюється впорядкування; водночас є й інша супутня інформація. Алгоритм сортування на практиці має бути реалізований так, щоб разом із ключами переміщати і супутню інформацію. Якщо кожен запис містить супутню інформацію великого обсягу, то з метою звести до мінімуму переписування великих обсягів інформації, впорядкування відбувається не в самому масиві елементів, а в масиві вказівників на елементи.
Сам метод сортування не залежить від того, чи впорядковуються тільки числа, чи також і супутня інформація, тому при описі алгоритмів для простоти припускають, що елементи є числами.
Класифікація алгоритмів сортування
Для алгоритму сортування (як і для будь-якого іншого сучасного алгоритму) основними характеристиками є:
Час, необхідний на впорядкування n-елементного масиву. Для значної кількості алгоритмів середній і найгірший час впорядкування n-елементного масиву є — це пов'язано з тим, що в них передбачені перестановки елементів, що стоять поряд (різниця між індексами елементів не перевищує деякого заданого числа). Такі алгоритми зазвичай є стабільними, хоча і не ефективними для великих масивів. Інший клас алгоритмів здійснює впорядкування за час . В цих алгоритмах використовується можливість обміну елементів, що знаходяться на будь-якій відстані один від одного.
Необхідність додаткової пам'яті для сортування. Зазвичай необхідно O(1) пам'яті.
Стабільність (англ.Stability) — стабільне сортування не змінює взаємного розташування елементів з однаковими ключами.
Теорема про найкращий час сортування
Якщо алгоритм сортування у своїй роботі спирається тільки на операції порівняння двох об'єктів (≤) і не враховує жодної додаткової інформації про елементи, то він не може впорядкувати масив елементів швидше ніж за в найгіршому випадку.
Доведення
На кожному кроці алгоритм проводить одне порівняння, результатом якого є один з двох варіантів:
Подальші дії алгоритм робитиме залежно від результату порівняння. Отже, всю роботу алгоритму можна представити у вигляді бінарного дерева, в листах якого лежать можливі перестановки вхідного масиву.
Отже, дерево має листів, а висота дерева є . Час роботи в найгіршому випадку пропорційний висоті дерева:
.
Ці швидкі алгоритми використовуються в реальних задачах. Проте більшість із них нестабільні. Стабільні алгоритми, що працюють за час , потребують додаткової пам'яті.
Ще один клас алгоритмів використовує у своїй роботі деяку додаткову інформацію про елементи, що впорядковуються (наприклад, те що вони є різними числами в деякому діапазоні). Завдяки цьому вони працюють за час .
Відомі алгоритми сортування
За час :
Сортування вибором — (англ.Selection sort) — пошук найменшого або найбільшого елемента і переміщення його в початок або кінець впорядкованого списку.
Сортування вставкою (включенням) — (англ.Insertion sort) — визначаємо місце, де поточний елемент повинен знаходитися в упорядкованому списку, і вставляємо його туди.
Сортування обміном (сортування бульбашкою, англ.Bubble sort) — для кожної пари індексів проводиться обмін, якщо елементи розташовані не по порядку.