Адаптерні білки — білки, що є допоміжними для основних білків шляхів сигнальної трансдукції. Адаптерні білки містять безліч білок-зв'язуючих модулів, що об'єднують докупи білок-зв'язуючі партнери і сприяють створенню більш великих сигнальних комплексів. Ці білки, як правило, самі не мають ніякої внутрішньої ферментативної активності[1], зате опосередковують специфічні білок-білкові взаємодії, які стимулюють утворення білкових комплексів. Прикладами адаптерів білків є MyD88, Grb2 і SHC1.
Компоненти сигнальної трансдукції
Значною мірою специфічність трансдукції сигналу залежить від наявності в короткоживучих активних комплексах кількох сигнальних компонентів, таких як протеїнкінази і G-білки, що активуються у відповідь на сигнал, як, наприклад, при зв'язуванні фактора росту з його рецептором.
Домени
Адаптерні білки зазвичай містять кілька доменів в межах їх структури (наприклад, SH2(англ.Src homology 2)- і SH3-домени), які дають змогу утворювати специфічні взаємодії з декількома іншими специфічними білками. SH2-домени розпізнають специфічні амінокислотні послідовності в межах білків, що містять залишки фосфотирозину, а SH3-домени розпізнають пролін-збагачені послідовності в специфічних контекстах амінокислотної послідовності білків.
Є багато інших типів доменів знайдених в межах адаптерних і інших сигнальних білків, які дають змогу утворювати багато різноманітних специфічних білок-білкових взаємодій, які залучені до трансдукції сигналу.
Гени
Генами, що кодують адаптерні білки є:
BCAR3 (англ.Breast cancer anti-estrogen resistance protein 3);
