Авілов Михайло Іванович
рос. Авилов Михаил Иванович
Народження	6 (18) вересня 1882  Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2]
Смерть	14 квітня 1954(1954-04-14)[1][2] (71 рік)
	Ленінград, РРФСР, СРСР[1][2]
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	історичний живопис, батальний жанр, анімалістика[d], пейзаж і жанрове малярство
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1913)
Діяльність	художник, педагог
Напрямок	реалізм
Вчитель	Дмитрієв-Кавказький Лев Євграфовичd, Рубо Франц Олексійович і Самокиш Микола Семенович
Відомі учні	Ацманчук Олександр Павлович і Мельников Леонід Кузьмич
Працівник	Ленінградське художнє училище імені Володимира Сєроваd і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Член	Асоціація художників революційної Росії (1928) і СХ СРСР
Роботи в колекції	Тейт і Російський музей
Нагороди
Авілов Михайло Іванович у Вікісховищі

Миха́йло Іва́нович Аві́лов (рос. Михаил Иванович Авилов; 18 вересня 1882, Санкт-Петербург — 14 квітня 1954, Ленінград) — російський радянський живописець і педагог, професор з 1948 року. Член Асоціації художників революційної Росії у 1923—1928 роках та Спілки радянських художників; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1947 року^[3].

Народився 6 [18] вересня 1882(18820918) року в місті Санкт-Петербурзі (нині Росія). З 1893 року навчався у Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі; у 1903—1904 роках — в студії гравера-офортиста Льва Дмитрієва-Кавказького, але граверна справа його не зацікавила. З 1904 року став вільним слухачем Вищого художнього училища при Петербурзькій академії мистецтв, був учнем художника-баталіста Франца Рубо. З 1910 року продовжив навчання у класі майстра батального та анімалістичного жанрів Миколи Самокиша. Під час навчання брав участь у виставках Академії мистецтв і Товариства імені Архипа Куїнджі. 1913 року закінчив Академію мистецтв, отримавши звання художника за історичне полотно «Царевич на прогулянці» (інші назви — «Молодий царевич і бояри-вихователі», «Царевич Іван Грозний і бояри-вихователі»).

З початком Першої світової війни пішов добровольцем до армії. Після Жовтневої революції виїхав до Сибіру, де виготовляв плакати, ілюстрації для місцевих видавництв, оформлював театральні постановки, викладав у художніх школах Тюмені, Іркутська, Барнаула. У 1921 році повернувся до Петрограда, викладав спочатку в школі Товариства заохочення мистецтв, а згодом в Академії мистецтв. У 1922—1930 роках викладав у Ленінградському художньо-промисловому технікумі^[ru]. Під час німецько-радянської війни до грудня 1941 року перебував у блокадному Ленінграді, згодом в евакуації у Середній Азії і Москві^[4].

Протягом 1947—1954 років викладав у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна. Помер у Ленінграді 14 квітня 1954 року. Похований на Некрополі майстрів мистецтв Тихвінського цвинтаря Санкт-Петербурга.

Працював у галузі станкового живопису переважно в батальному та історичному жанрах. Серед робіт:

У творчому доробку є також анімалістичні, пейзажні, жанрові композиції («Міст», «Вершник», «Московська трійка», «Кінь, запряжений в санчата», «Пермська баба» та інші).

Виконав ілюстрації до вірша Миколи Некрасова «Аріна — мати солдатська» і серію лубків на тему «Життя Червоної армії»^[5]. У 1934—1940 роках взяв участь у створенні панорами «Штурм Перекопу».

Його твори систематично друкувалися в журналах «Нива», «Солнце России», «Огонёк», «Творчество», «Искусство» та інших. У післявоєнні роки репродукції його робіт включались до шкільних підручників.

Автор статті «Как я работал над картиной «Поединок на Куликовом поле» («Изобразительное искусство Ленинграда». Альманах. Ленінград, 1948)^[3], а також низки статей з питань образотворчого мистецтва.

Персональні виставки його робіт відбулися в 1935 і 1940 роках у Ленінграді, у 1947 році в Москві.

Крім згаданих музеїв, роботи художника зберігаються у Державної музеї історії мистецтв імені Олександра Пушкіна, Пермській картинній галереї, Іркутському обласному художньому музеї, Дніпропетровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького та громадських і приватних колекціях.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1941), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»^[3].

премії

• Перша премія Товариства заохочення мистецтв (1916; за картину «Опричники»)^[5];
• Сталінська премія першого ступеня (1946; за картину «Поєдинок Пересвіта з Челубеєм на Куликовому полі»);

почесні звання

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1944 року^[3];
• Народний художник РРФСР з 1953 року^[3].

• У 1947 році портрет художника виконав Олександр Любімов^[6];
• У 1955 році на могилі митця встановлений пам'ятник роботи скульптора Миколи Дидикіна: на прямокутному п'єдесталі із сірого полірованого граніту — бронзове погруддя художника з палітрою у лівій руці і пензликом у правій. На лицьовій (південно-західній) стороні викарбуваний напис російською мовою:

Действительный член / Академии художеств СССР / Народный художник РСФСР / Михаил Иванович / Авилов / 1882—1954[7]

• У Кривому Розі на його честь названа вулиця^[8].

• Авилов, Михаил Иванович // Ленинград. Энциклопедический справочник / Л. С. Шаумян. — Москва : «Большая советская энциклопедия», 1957. — С. 409. (рос.);
• Авилов Михаил Иванович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Авилов, Михаил Иванович // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1971. — Т. 3 (Молд. ССР — РСФСР). — С. 636. (рос.);
• Авилов, Михаил Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 42—43. (рос.)
• Авілов Михайло Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
• М. В. Адамчик. Авилов, Михаил Иванович // 1750 Шедевров мировой живописи. 500 великих мастеров / В. Н. Волкова. — Минск : Харвест, 2007. — С. 63—64. — ISBN 978-985-16-0896-2. (рос.)
• Л. Л. Корнєєва. Авілов,_Михайло_Іванович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.