Авраменко Петро Микитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Авраменко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Авраменко Петро.
Авраменко Петро Микитович
Народження15 липня 1915(1915-07-15) Редагувати інформацію у Вікіданих
Підставки, Липоводолинський район, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть5 січня 2003(2003-01-05) (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНіколо-Архангельський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняполковник і капітан Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Радянського Союзу медаль «Золота Зірка»
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За взяття Відня» медаль «За визволення Праги»

Петро́ Мики́тович Авра́менко (нар. 2 (15) липня 1915(19150715), с. Підставки, нині Липоводолинського району Сумської області — 5 січня 2003, Москва) — учасник Німецько-радянської війни (командир 3-го мотострілецького батальйону 45-й механізованої бригади 5-го Дніпровського механізованого корпусу 6-ї танкової армії 2-го Українського фронту, гвардії майор), Герой Радянського Союзу (1945), полковник.

Життєпис

Довоєнне життя

Народився в бідній селянській сім'ї. Закінчив сім класів Подолянської середньої школи, 1935 — Маловисторопський сільськогосподарський технікум. Працював дільничним агрономом в Липоводолинській МТС.

У 1937—1940 роках проходив військову службу в лавах Червоної армії. Закінчив курси молодших політруків (1940). 1941 став членом ВКП(б).

Війна

Учасник Другої світової війни. Був політпрацівником, згодом командиром батальйону, заступником командира бригади. Воював на Західному, Південно-Західному, 2-му Українському, Забайкальскому фронтах. Був поранений і контужений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за успішне виконання завдань командування, вміле керівництво батальйоном, особисту мужність і відвагу, проявлені в боях у період Яссько-Кишинівської операції, гвардії майору Авраменку надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 4777).

31 серпня 1944 року мотострілецький батальйон під командуванням Авраменка разом з іншими частинами та з'єднаннями вступив у столицю Румунії — Бухарест. Воював на території Угорщини, Чехословаччини, брав участь у вигнані німецьких окупантів з Праги.

24 червня 1945 року Авраменко брав участь у Параді Перемоги у Москві.

Повоєнне життя

Після закінчення війни продовжував службу в армії.

Від 1975 року — полковник у відставці. Жив у Москві. Працював у сфері комунально-побутового обслуговування, був директором готелю. Неодноразово обирався депутатом Куйбишевської та Сокольницької районних рад. Від серпня 1981 — на заслуженому відпочинку.

Помер 5 січня 2003 року. Поховано в Москві на Ніколо-Архангельському кладовищі.

Нагороди

  • Орден Леніна.
  • Орден Червоного Прапора.
  • Орден Вітчизняної війни першого ступеня.
  • Три ордени Червоної Зірки.
  • Медалі.[які?]

Посилання