Їфтах, Єфта, Єфтай[3] (івр.יפתח — він відкриє) — біблійний персонаж Епохи Суддів, був протягом шести років одним із суддів Ізраїля. Його матір'ю була блудниця з Ґілеаду — місцевості на східному березі річки Йордан, що належала племені Манасії. Їфтах був позбавлений своїми братами спадщини та вигнаний з дому. Він пішов у пустелю в землі Тов і там став отаманом зграї грабіжників. Пізніше Їфтах став на чолі ізраїльського народу у боротьбі проти аммонитян (Сд.10:1 — Сд.12:7), яким був відданий на гноблення на 18 років за своє невірство (Сд.10:6-8). Відомий своєю обітницеюЯгве.
Коли ізраїльський народ більше не мав терпіння перебувати під руйнівним ярмом аммонитян, він викинув інших божків зі святилищ і зібрав військо у Міцрі (Сд.10:16-17). Оскільки не було військового ватажка, то старійшини народу звернувся до Їфтаха з благанням про допомогу і щоб він став на чолі війська, а потім і народу, коли розіб'є ворога. Їфтах пробував залагодити з аммонитянами конфлікт мирним шляхом, проте це йому не вдалося. Тоді, коли війна стала очевидною, Їфтах дав обітницю Богові:
І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: «Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки, то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.»[4]
Після перемоги над аммонитянами назустріч Їфтаху вийшла його єдина дочка. Дізнавшись про обітницю, вона попросила батька тільки відпустити її на два місяці, щоб вона з подругами могла оплакати в горах свою долю. Через два місяці вона повернулася та була принесена в жертву. Йосип Флавій у Юдейських старожитностях переповідає історію Їфтаха, описану у Книзі Суддів[5], проте вказує, що це жертвопринесення було незаконне (Т. 5. гл. 7, розд. 10). На це вказує також і остання фраза 11 глави Книги Суддів: «рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році» (Сд.11:40).
Боротьба проти коліна Ефраїма
У той час плем'я Ефраїма заздрісно дивилося на перемогу Їфтаха і насторожилось його успіхам: «І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха: Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо огнем твій дім із тобою.(Сд.12:1)».
Тоді Їфтах зібравши всіх мешканців Ґілеаду, воював з плем'ям Єфраїма та розбив його. Негайно після перемоги він велів зайняти всі переправи через Йордан, щоб перешкодити проникнути переможеним на свої території та змішатися з населенням:
... І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні. І казали йому: Скажи но шібболет. А той казав: Сібболет, бо не міг вимовити так. І хапали його, і різали при йорданськім переході..... (Суд.12:5-6).
В діалекті єврейської мови племені Ефраїма не було звуку «ш» та його носії не могли правильно (твердо) відтворити слово. Буквально «Шібболет» означає «потік води» (як в Пс.68:3-16), тоді як «сібболет » — «ярмо». Кількість вбитих становила 42 000 осіб.
У мистецтві
Біблійний сюжет з Їфтахом надихнув багатьох митців до написання своїх музичних художніх та літературних творів:
Jephte чи Historia di Jephta — ораторія Джакомо Каррісіні (1650)
.JPG)
