Історія Інтернету бере свій початок із розробок, спрямованих на створення та взаємозв’язок комп’ютерних мереж, що з’явилися внаслідок досліджень США та передбачали міжнародну співпрацю, зокрема з дослідниками з Великої Британії та Франції[1][2][3].
Початки Інтернету
Інформатика наприкінці 1950-х років була новою дисципліною, яка вивчала розподіл часу між користувачами тогочасних комп'ютерів, а дещо пізніше – можливості доступу до обчислювальних ресурсів через телекомунікаційні мережі.
Проект глобальної комп’ютерної мережі був описаний в 1960 р. Дж.Ліклідером[4].
Творцем концепції Інтернету є Пол Берен, який у 1962 р. опублікував 12-томну роботу у якій запропонував розподілену мережу на основі даних у блоках повідомлень, здатну пережити прогнозовану на той час Третю світову війну. У 1965 р. Дональд Девіс, працюючи у Національній Фізичній Лабораторії (NPL) у Великій Британії, розробив принцип системи комутації пакетів та запропонував побудувати національну комерційну мережу даних[5][6].
ARPANET
Історія Інтернету починається 29 жовтня 1969 року, коли Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі (UCLA), а незабаром і три інші університети взяли участь в експерименті, який мав дослідити можливість побудови комп’ютерної мережі без виділеної центральної точки, яка могла б функціонувати, навіть якщо якась її частина була пошкоджена – всі наявні на той час мережі керувалися одним основним комп’ютером, збій якого зробив всю мережу непридатною для використання. Така мережа не була придатною для командування армією під час війни, оскільки головний вузол мережі був би першою метою ворожої атаки. Експеримент фінансувався Агентством перспективних дослідницьких проектів(ARPA) Міністерства оборони США, яке уклало контракти на розробку проєкту ARPANET, керівниками якого стали Роберт Тейлор та Лоуренс Робертс. ARPANET використовувала технологію комутації пакетів, запропоновану Дональдом Девісом та Полом Береном, співробітником корпорації RAND[7], підкріплену математичними дослідженнями початку 1970-х Леонарда Кляйнрока з UCLA. Мережу побудували Болт, Беранек та Ньюман[8].
ARPANET було виведено з експлуатації в 1990 році.
TCP/IP
На початку 1970-х передачу даних забезпечували ранні мережі комутації пакетів, такі як NPL, ARPANET, Merit Network та CYCLADES. Проєкти ARPA та діяльність міжнародних робочих груп призвели до розробки протоколів для роботи в Інтернеті, в яких декілька окремих мереж могли бути об'єднані в одну спільну мережу. Боб Кан з ARPA та Вінт Серф із Стенфордського університету у 1974 році опублікували дослідження, результати якого було використано для створення протоколу керування передачею (TCP) та Інтернет-протоколу (IP) – двох основних протоколи Інтернету. Дизайн протоколу включав концепції французького проекту CYCLADES розробника Луї Пузена[9].
TCP – це протокол управління передачею, згідно з яким дані, що надсилаються через Інтернет, у відправника розбиваються на так звані пакети та з’єднуються у одержувача. IP – це протокол, який визначає спосіб адресації. Будь-які два комп'ютери, що використовують TCP/IP, можуть бути підключені один до одного. Якщо в частині мережі виникає несправність, інформація пропускає цей фрагмент мережі і по-іншому досягає місця призначення. TCP формально не залежить від IP – тобто він може використовуватися з комп'ютерною системою ідентифікації, яка не є IP.
Спочатку мережа ARPANET використовувала кілька різних способів ідентифікації комп’ютерів, і лише роботи Джонатана Постела на початку 1980-х років призвели до їх об’єднання у тому вигляді, який ми знаємо сьогодні. Постел в 1982-1983 рр. також створив другу фундаментальну опору Інтернету – систему DNS, яка пов'язує номери IP комп'ютерів з ієрархічно побудованими доменними іменами в Інтернеті .
У 1983 р. протоколи TCP/IP були прийняті як військові стандарти. На той час термін Інтернет став загальновживаним. У 1989 році, коли проект ARPANET було закрито, але до 1991 року існувала заборона на використання TCP/IP в комерційних цілях, видана Національним науковим фондом, скасування цієї заборони зробила Інтернет доступним для більш широкого кола користувачів.
USENET
У 1979 році, на противагу закритій ARPANET, американськими студентами, які вивчали інформатику, було створену мережу USENET, яка з'єднувала спочатку лише два університети. Поступово вона набула поширення серед багатьох ІТ-спеціалістів. Розвиток USENET швидшим, ніж ARPANET, завдяки численним дискусійним групам, причому не лише професійним, але й розважальним. У 1982 р. було об'єднано мережі Usenet та Arpanet та створено кілька університетських мереж: CSNET, Theorynet та BITNET.
NSFNET
На початку 1980-х років Національний науковий фонд (NSF) фінансував національні суперкомп'ютерні центри в декількох університетах США та забезпечив їх зв'язок у 1986 році за допомогою проекту NSFNET. Таким чином було створено можливість мережного доступу до обчислювальних потужностей цих суперкомп'ютерів для дослідницьких та наукових організацій у США. Міжнародні зв’язки з NSFNET, поява такої архітектури, як система доменних імен(DNS), і прийняття в наявних мережах на міжнародному рівні протоколу TCP/IP ознаменували початок Інтернету.
У кінці 1980-х почали з’являтися перші комерційні постачальники послуг Інтернету (ISP), обмежені приватні зв’язки з частинами Інтернету офіційно комерційними структурами виникли в кількох американських містах наприкінці 1989 та 1990 років. NSFNET було виведено з експлуатації в 1995 році, знявши останні обмеження щодо використання Інтернету для передавання комерційного трафіку.
Всесвітня мережа
У березні 1989 р. Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо подали до керівництва ЦЕРН проєкт створення мережі гіпертекстових документів під назвою "Всесвітня павутина"(World Wide Web) . Це мала бути колекція гіпертекстових документів для полегшення роботи в ЦЕРНі, і яка пов’язувала документи в інформаційну систему, доступну з будь-якого вузла мережі. У грудні 1990 року Тім Бернерс-Лі створив основи HTML та перший вебсайт. Два роки по тому було створено перший графічний веббраузерMosaic. У 1994 році співавтор браузера Mosaic – Марк Андрессен з Університету Іллінойсу заснував Netscape Communications в Каліфорнії. Незабаром після випуску комерційної версії браузера Netscape випустив вдосконалений Netscape Commerce S.
З середини 90-х років Інтернет справив революційний вплив на культуру, комерцію та технології через поширення спілкування електронною поштою, обміну миттєвими повідомленнями, телефонних голосових інтернет-дзвінків за протоколом VoIP, відеочатів, дискусійних форумів, блогів, соціальних мереж та вебсайтів Інтернет-магазинів. Збільшується обсяг даних, які передаються на високій швидкості через волоконно-оптичні мережі, що працюють зі швидкістю 1 Гбіт/с, 10 Гбіт/с або більше. Поява та розвиток Інтернету докорінно змінило світову систему комунікацій і було надзвичайно швидким в історичному плані: в 1993 році через Інтернет передавалось лише 1% інформації двосторонніх телекомунікаційних мереж, в 2000 році – більше 51% і більше 97% всього обсягу телекомунікаційної інформації в 2007 року[10]. Інтернет продовжує розвиватись, збільшується обсяг інтернет-трафіку, інтернет-торгівлі, розваг(мобільні ігри, відео та аудіо сервіси) та кількість користувачів соціальних мереж. Разом з тим майбутнє глобальної мережі може визначатися регіональними відмінностями у законодавстві, яке регулює доступ до інформації[11].
Хронологія появи та розвитку Інтернету
1938-1945
Створення обчислювальних машин – комп'ютерів, для автоматизованих обчислень за програмами, що зберігалися на перфокартах або в пам'яті.
Кінець п'ятдесятих
поява систем розподілу часу: кілька користувачів одночасно працюють на одній машині. Приклади: CTSS, PLATO
1959-1961
створення першого мінікомп'ютера
Початок шістдесятих
поява ідеї мережі (спільна робота, обмін даними та електронною поштою), застосування в ARPA та різних американських університетах
1966
перші експерименти з об'єднанням комп'ютерів у мережу спонсоровані ARPA. Це агентство фінансувало створення першої мережі, що з'єднувала географічно віддалені комп'ютери – ARPANET
1969
створення ARPANET, що забезпечувала передачу файлів, обмін даними та роботу з електронною поштою
