Дослідження фіорду розпочалося на початку XX століття, перша помітна робота на цю тему належить Крістіану Бендиксен Тоструп, який опублікував в 1911 році свій «Етнографічний опис ескімоських поселень і кам'яних руїн у північно-східній Гренландії». В 1912 році узбережжя фіорду досліджували данці Кнуд Расмуссен та Петер Фрейхен[en], які довели, що Земля Пірі не є островом, детально задокументували дані про температуру, льоді, скелі, а також виявили залишки найпівнічнішого на той момент ескімоського поселення, що було найпівнічнішим постійним поселенням людини на Землі[4].
Північне узбережжя фіорду (південна частина Землі Пірі) була населена Першою культурою (2400-1800 до Р. Х.) палеоескімосів, їхні житла були побудовані з каменів і кісток, вони промишляли полюванням, переважно на вівцебиків та зайців. Молодші (1800-1300 до Р.Х.) залишки Першої культури знайдені на південному узбережжі Індепенденса. Там же виявлено стоянку Другої культури (800-200 до Р.Х.) — їхні способи будівництва жител, предмети побуту, інші артефакти дещо відрізняються від попередників.
