PROFILPELAJAR.COM

Дата:	1968 — 2006; Головна фаза 1978–2000
Місце:	Ізраїль та Ліван
Результат:

Ізраїльсько-ліванський конфлікт
	Арабо-ізраїльський конфлікт та Ірано-ізраїльський конфлікт
	Порубіжжя Лівану та ІзраїлюПорубіжжя Лівану та Ізраїлю
Дата:	1968 — 2006; Головна фаза 1978–2000
Місце:	Ізраїль та Ліван
Результат:
Сторони
ОВП (1968–1982); ССНП; ЛКП; рух Амаль ; Сирія(1982); Хезболла (1985 — 2006),; яку підтримує:; Іран; Північна Корея	Ізраїль; Вільна держава Ліван (1978–1984); АПЛ (1984–2000); Ліван (1982-1983) партія Катаїб (1978-1982); Міліція тигрів (1975–1980); Вартові кедрів (1975–1990); Інші маронітські ополчення;
Втрати
1900 убитих членів ліванських угруповань; 11000 убитих членів палестинських угруповань; 1000 вбитих ліванців ; загинули 5000–8000 мирних жителів Ліванські джерела: 15000–20000 убитих, переважно цивільних	1400 вбитих ізраїльських вояків; 954–1456 убитих армійців Південного Лівану; 191+ убитих ізраїльських цивільних

Ізраїльсько-ліванський конфлікт, або Конфлікт у Південному Лівані (англ. South Lebanon conflict «південноліванський конфлікт»),^[1] — назва на позначення низки військових сутичок, у яких брали участь Ізраїль, Ліван, Сирія та Організація визволення Палестини, а також різні ополчення, що діяли з території Лівану.

У Лівані Організація визволення Палестини (ОВП) вербувала бойовиків із числа родин палестинських біженців, яких було вислано або які втекли у зв'язку зі створенням Ізраїлю у 1948 р.^[8]^[9] Після того, як керівництво ОВП та його бригада ФАТХ були вислані з Йорданії за підбурювання до бунту, вони опинилися в Лівані, тим самим посиливши прикордонне насильство. Між тим, демографічна напруженість, спричинена ліванським Національним пактом, призвела до громадянської війни в Лівані (1975–1990).^[10] Ізраїльське вторгнення в Ліван 1978 р. (операція «Літані») відтіснило ОВП на північ від річки Літані, але ОВП продовжило свою боротьбу проти Ізраїлю. 1982 р. Ізраїль знову вдерся в Ліван і силоміць вигнав звідти ОВП. 1985 р. Ізраїль відійшов із більшої частини Лівану, але утримав під своїм контролем захисну буферну зону завширшки 12 миль^[11] за посередництвом бойовиків з Армії Південного Лівану (АПЛ).

1985 р. підтримуваний Іраном ліванський радикальний шиїтський рух Хезболла,^[12] закликав до збройної боротьби за припинення ізраїльської окупації ліванської території.^[13] Коли громадянська війна в Лівані закінчилася, Хезболла і АПЛ відмовилися роззброїтися на відміну від інших протиборчих угруповань. Боротьба з Хезболлою послабила рішучість Ізраїлю і призвела до поразки АПЛ та відходу ізраїльтян у 2000 р. на їхній бік кордону, визначеного ООН.^[14] Посилаючись на збереження Ізраїлем влади над територією Ферм Шебаа, Хезболла наступні шість років продовжувала періодично вчиняти вилазки через кордон. На цьому етапі Хезболла домагалася звільнення громадян Лівану в ізраїльських тюрмах і в 2004 р. успішно використала тактику захоплення ізраїльських солдатів як важеля тиску для обміну полоненими.^[15]^[16] Захоплення Хезболлою двох ізраїльських солдатів послужило поштовхом до Ліванської війни 2006 р.^[17] Резолюція Ради Безпеки ООН 1701, спрямована на припинення вогню у цій війні, закликала до роззброєння Хезболли та поваги до територіальної цілісності і суверенітету Лівану з боку Ізраїлю.

Станом на 2015 р., ситуація залишалася загалом спокійною, але обидві сторони порушували угоди про припинення вогню: Ізраїль — здійснюючи майже щоденні польоти над ліванською територією, а Хезболла — не бажаючи роззброюватися.^[18]

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б G. Rongxing. Territorial Disputes and Conflict Management: The Art of Avoiding War. p71.
↑ Washington Post, 16 November 1984.
↑ Gabriel, Richard, A, Operation Peace for Galilee, The Israeli–PLO War in Lebanon, New York: Hill & Wang. 1984, p. 164, 165, ISBN 0-8090-7454-0
↑ Fisk, Robert (2001). Pity the Nation: Lebanon at War. Oxford University Press. с. 255—257. ISBN 978-0-19-280130-2. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 14 листопада 2019.
↑ The 1982 Israeli invasion of Lebanon: the casualties. Race & Class. 24 (4): 340—3. 1983. doi:10.1177/030639688302400404.
↑ Imperfect Compromise: A New Consensus Among Israelis and Palestinians. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
↑ The Final Winograd Commission report, pp. 598–610 (PDF) (Hebrew) . Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013. [Архівовано 2013-09-28 у Wayback Machine.] 628 wounded according to Northern Command medical census of 9 November 2006 (The Final Winograd Commission Report, page 353)
↑ Humphreys, Andrew; Lara Dunston, Terry Carter (2004). Lonely Planet Syria & Lebanon (Paperback). Footscray, Victoria: Lonely Planet Publications. с. 31. ISBN 1-86450-333-5.
↑ Eisenberg, Laura Zittrain (Fall 2000). Do Good Fences Make Good Neighbors?: Israel and Lebanon After the Withdrawal (PDF). Middle East Review of International Affairs. Архів оригіналу (PDF) за 27 September 2011. Процитовано 1 жовтня 2006.
↑ Mor, Ben D.; Zeev Moaz (2002). 7. Bound by Struggle: The Strategic Evolution of Enduring International Rivalries. Ann Arbor: University of Michigan Press. с. 192. ISBN 0-472-11274-0.
↑ Timeline: Decades of Conflict in Lebanon, Israel. CNN. 14 липня 2006. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
↑ Westcott, Kathryn (4 квітня 2002). Who are Hezbollah?. BBC News. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2006.
↑ Hezbollah (16 лютого 1985). An Open Letter to all the Oppressed in Lebanon and the World. Institute for Counter-Terrorism. Архів оригіналу за 4 October 2006. Процитовано 7 жовтня 2006. [Архівовано 2006-10-04 у Wayback Machine.]
↑ Hezbollah celebrates Israeli retreat. BBC. 26 травня 2000. Архів оригіналу за 18 червня 2006. Процитовано 12 вересня 2006.
↑ Factfile: Hezbollah. Aljazeera. 12 липня 2006. Архів оригіналу за 27 August 2006.
↑ Israel, Hezbollah swap prisoners. CNN. 29 січня 2004. Архів оригіналу за 18 серпня 2010. Процитовано 14 листопада 2019. [Архівовано 2010-08-18 у Wayback Machine.]
↑ Report of the Secretary-General on the United Nations Interim Force in Lebanon (S/2006/560). United Nations Security Council. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 23 серпня 2006. Процитовано 26 вересня 2006.
↑ Report of the Secretary - General on the implementation of Security Council resolution 1701 (2006). United Nations. Архів оригіналу за 22 December 2015.