Іглиця пухлощока

Іглиця пухлощока

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Іглицеподібні (Syngnathiformes)
Родина: Іглицеві (Syngnathidae)
Підродина: Морські іглиці (Syngnathinae)
Рід: Звичайна іглиця (Syngnathus)
Вид: Іглиця пухлощока
Біноміальна назва
Syngnathus abaster
Risso, 1826
Синоніми
Посилання
Вікісховище: Syngnathus abaster
Віківиди: Syngnathus abaster
EOL: 209727
ITIS: 166468
МСОП: 21257
NCBI: 161583

І́глиця пухлощо́ка (Syngnathus abaster) — вид морських іглиць, родини Іглицевих (Syngnathidae)[1]. Середземноморський вид, зустрічається у Середземному морі і прилеглих ділянках Атлантики, Чорному, Каспійському морях.

Характеристика

Голова іглиці пухлощокої

Тіло видовжене, дуже тонке, шести- або семигранне, вкрите кільцями (поясками) з кістяних платівок, довжиною до 23 см[2]. Видовжена, пипеткоподібна морда злегка згладжена з боків. У порівнянні з іншими іглицями, морда відносно коротка і складає менш половини довжини голови. Хоботок циліндричній, по його боках є гребінці. Зяброві кришки сильно випуклі. Очі маленькі. Хвостове стебло довге, хвостових кілець 15-17, D 32-40, А 3, Р 11-14. Забарвлення змінне, від коричневого до зеленого кольору з темними або світлими цятками або поперечними смужками на череві та хвості та часто з темною смугою на спинному плавці і темним черевом. На спинному плавці плям немає. Бічна лінія повна, черевні плавці відсутні.

Ареал

Іглиці з Лагуни Сен-Назер, Франція

Поширені в східній Атлантиці від південної частини Біскайської затоки до Гібралтару, також у Середземному і Чорному морі[1]. Також відзначається в Каспійському морі. Як вселенець відзначається в прісних водах чорноморського і каспійського басейнів.

У басейні Дунаю підіймається до кордону Румунії та Угорщини[3]. У Дніпрі зустрічається до Києва. У басейні Волги спостерігається на північ майже до Москви.

В Україні зустрічається вздовж всіх морських берегів[2]. У північно-західній і північно-східній частинах Азовського моря: Сиваш, Утлюцький і Молочний лимани, гирла і нижні течії Берди, Обиточної та далі на схід до Дону, також у Керченській протоці. Вздовж всього узбережжя Чорного моря: Крим, лимани Дніпровсько-Бузький, Березанський, Григорівський, Дністровський. Придунайські озера: Кагул, Ялпуг, також у Каховському водосховищі.

Спосіб життя

Морська / солонуватоводна / евригалинна субтропічна демерсальна риба. Належить до групи амфідромних риб[4]. Зазвичай зустрічається на мулистих ґрунтах серед заростей водної рослинності[1]: цистозіра, потамогетон, зостера. Віддає перевагу глибинам до 1,5-2-х метрів, однак можуть зустрічатись до глибини 10-15 м[2]. Живуть до 4-х років.

Живлення

Живиться дрібними безхребетними. В Азовському морі в живленні переважають Misidacea, Amphipoda, Isopoda.

Нерест

Статевої зрілості досягають на першому році життя. Нерест триває з квітня по жовтень. Риби яйцеживородні[5]. Самиці відкладають 10-60 ікринок до виводкової сумки самців. Самці виношують яйця 20-32 днів у залежності від температури, після чого мальки покидають сумку. Під час народження мальки мають довжину близько 23 мм[1].

Література

  1. ↑ а б в г Dawson, C.E. 1986 Syngnathidae. p. 628–639. In P.J.P. Whitehead, M.-L. Bauchot, J.-C. Hureau, J. Nielsen and E. Tortonese (eds.) Fishes of the north-eastern Atlantic and the Mediterranean. UNESCO, Paris. Vol. 2.
  2. ↑ а б в Мовчан Ю. В. Вьюновые, сомовые, икталуровые, пресноводные угри, конгеровые, саргановые, тресковые, колюшковые, игловые, гамбузиевые, зеусовые, сфиреновые, кефалевые, атериновые, ошибеневые : [рос.]. — Київ : Наукова думка, 1988. — 399 с. — (Фауна України ; т. 8, вип. 3).
  3. ↑ Kottelat, M. and J. Freyhof 2007 Handbook of European freshwater fishes. Publications Kottelat, Cornol, Switzerland. 646 p.
  4. ↑ Riede, K. 2004 Global register of migratory species — from global to regional scales. Final Report of the R&D-Projekt 808 05 081. Federal Agency for Nature Conservation, Bonn, Germany. 329 p.
  5. ↑ Breder, C.M. and D.E. Rosen (1966) Modes of reproduction in fishes. T.F.H. Publications, Neptune City, New Jersey. 941 p.

Посилання