PROFILPELAJAR.COM

В'ячеслав Едуардович Іваницький
В'ячеслав Едуардович Іваницький
Народження	15 листопада 1944; с. Червоноволодимирівка Новоодеського району Миколаївської області
Смерть	2 червня 2022 (77 років)
	Миколаїв
Національність	Українець
Країна	Україна
Жанр	Декоративно-прикладне мистецтво
Навчання	Харківський художньо-промисловий інститут
Діяльність	художник
Напрямок	Гобелени
Роки творчості	1973 — досьогодні
Вплив	С. Ф. Бесєдін; С. Н. Бережний
Твори	Комплексний проект оформлення ПУАЕС; Екстер'єр та інтер'єр Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії; Художнє рішення музейного містечка в Миколаєві; Гобелен «Пори року» Гобелен «Ритми»
Нагороди
Сайт	Миколаївська обласна організація Спілки художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іваницький.

В'ячесла́в Едуа́рдович Івани́цький (нар. 15 листопада 1944(19441115), Червоноволодимирівка Новоодеського району Миколаївської області – пом. 2 липня 2022, Миколаїв) — український художник, дизайнер, майстер декоративно-прикладного мистецтва, «Заслужений діяч мистецтв України». Член Національної Спілки художників України з 1984 року.

Біографія

Народився 15 листопада 1944 року у селі Червоноволодимирівка Новоодеського району Миколаївської області. 1963 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту, але хист до малювання та пошуки свого життєвого і творчого шляху привели його до Харківського художньо-промислового інституту на факультет художнього конструювання за спеціальністю «Художник-дизайнер», який закінчив 1973 року. Педагоги з фаху: професор С. Ф. Бесєдін, доцент С. Н. Бережний.

Протягом 1973 — 1977 років В'ячеслав Іваницький працював на заводах «Кристал» і Мастильних систем дизайнером, начальником бюро технічної естетики. З 1977 року — у Миколаївському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України художником творчої кваліфікації, потім головним художником комбінату. 1980 — 1987 роки — учасник експериментальної студії при спілці художників СРСР у Москві, де створювалися великі форми дизайну: реконструкція Музею революції, культурний центр «Космос», монументально-декоративне оформлення міст Єревана, Риги, Миколаєва.

В'ячеслав Едуардович заснував дизайнерську фірму «Гобелен». У ній працюють і його сини Андрій і Федір, художники.

Помер 2 липня 2022 року^[1].

Творчість

В'ячеслав Іваницький працює в різних галузях образотворчого мистецтва: монументально-декоративне (гобелени, розписи, чеканка, кування); малі форми (пам'ятні та в'їзні знаки); плакати і декорувальне мистецтво. Розробив і впровадив ряд важливих проектів: комплексне художнє оформлення громадських будівель Південно-Української АЕС, палаців культури і одружень, промислових виставок, музеїв Миколаєва і України; екстер'єрів та інтер'єрів Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії, художньо-планувальне рішення музейного містечка в Миколаєві, експозиції пам'яті афганцям тощо. Із 1978 року у співавторстві з дружиною Лідією Іванівною виткано в техніці ручного ткацтва понад 500 кв.м. гобеленів.

Виставки

Учасник республіканських і обласних виставок у 1978 р., 1979 р., 1980 р., 1981 р., 1982 р., 1984 р., 2004 р.

Нагороди

«Заслужений діяч мистецтв України» (2004),
Почесна відзнака за багаторічну і плідну працю (2001),
Знак пошани київського міського голови (2004),
Почесне звання «Городянин року — 2004» в номінації «Культура»,
Почесна грамота Кабінету Міністрів України.

Література

Иваницкий Вячеслав Эдуардович // Человек года. Горожанин года (1996—2010): библиогр. справочник. — 12-е изд., доп. — Николаев, 2011. — С. 52 — 53.
В'ячеслав Іваницький. Vyacheslav Ivanitsky // Сучасні миколаївські митці. — Миколаїв, 2000. — С. 38 — 39.
Агеев, Ю. Иваницкие — семья творческая / Ю. Агеев // Южная правда.- 2002. — 8 июня.
Войтова, Н. Вячеслав Иваницкий: «В основе всего лежит мечта или желание»/ Н. Войтова //Горожанин. — 2005. — № 2. — C. 22 — 23.
Кремінь, Д. Лінія життя: [до 60-річчя В. Іваницького]/ Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2004. — 27 листоп. — С.4.
Кремінь, Д. Ольвійський причал / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2003. — 15 квіт. — С.4.
Кремінь, Д. Таємниця золотої ойкумени: штрихи до творчого портрета художника В'ячеслава Іваницького — лицаря південноукраїнського ренесансу / Д. *Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2001.- 7 черв.
Наточа, Е. О мастере и мастерице: [Вячеслав и Лидия Иваницкие]/ Е.Наточа // Вечерний Николаев. — 2004. — № 141(11 дек.). — С.3.
Олейников, Ю. Родинний вернісаж: [виставка митців Іваницьких] / Ю. Олейников // Рідне Прибужжя. — 2002. — 4 черв. — С. 4.
Росляков, С. Той, що дарує свято / С. Росляков // Рідне Прибужжя. — 2000.- 24 жовт.
Соткано-вышито золотыми руками: Вячеслав и Лидия Иваницкие — «Горожане года — 2004» в номинации «Культура» // Вечерний Николаев. — 2005. — 19 марта. — С.5.
Чорногуз, Я. Творці історії Миколаївщини: [проект музейного комплексу в Миколаєві художника В. Іваницького] / Я. Чорногуз // Українська культура. — 2001. — № 8. — С. 15 — 17.