Єманжелінськ

місто Єманжелінськ
рос. Еманжелинск
Герб Прапор
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Єманжелинський район
Код ЗКАТУ: 75409000000
Код ЗКТМО: 75619101001
Основні дані
Час заснування 1931
Статус міста 1951
Населення ▼ 27 000 (2024)
Площа 129,85 км²
Поштові індекси 456580–456584
Телефонний код +7 35138
Географічні координати: 54°45′00″ пн. ш. 61°19′00″ сх. д. / 54.75° пн. ш. 61.316666666667° сх. д. / 54.75; 61.316666666667 Редагувати інформацію у Вікіданих
Часовий пояс UTC+5
Вебсторінка emanjelinsk.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Єманжелінськ (Росія)
Єманжелінськ
Єманжелінськ
Єманжелінськ (Челябінська область)
Єманжелінськ
Єманжелінськ

Мапа

CMNS: Єманжелінськ у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Єманжелінськ — місто, адміністративний центр Єманжелинського району Челябінської області Росії. У складі неформальної агломерації «Великий Челябінськ». Засноване у 1931, статус міста з 1951 року.

Населення — 27 000 осіб (2024).

Місто розташоване на Південному Уралі, за 50 км від Челябінська.

Географія

Клімат

Клімат Єманжелінська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −11,9 −10,1 −2,2 9,8 18,9 23,8 25,4 22,7 16,8 6,7 −2,8 −8,7 7
Середня температура, °C −16 −14,7 −7,1 4,5 12,4 17,4 19,5 16,7 11,3 2,7 −6,3 −12,5 2
Середній мінімум, °C −20 −19,3 −12 −0,8 5,9 11,1 13,7 10,8 5,8 −1,3 −9,8 −16,2 −2
Норма опадів, мм 20 15 15 27 42 58 87 53 38 36 26 24 441
Джерело: climate-data.org

Історія

Єманжелинська фортеця була заснована на річці Єманжелинка (тат. Яман-Җылга, Яман-елга[1], від башк. Яман-елга — «погана (кепська) річка»)[2] як козацьке село за ордером оренбурзького губернатора в 1770 році на місті села Єманжелинськ, що з'явилося в 1769 році.

У 1930–1931 рр. у зв'язку з розробкою вугільного родовища виникло робітниче селище Єманжелинські вугільні копальні (смт з 10 вересня 1932 року), яке 25 вересня 1951 року перетворене в місто Єманжелинськ.

Цілеспрямована геологічна розвідка почалася в районі майбутнього міста у 1929 році. До 1931 були розвідані мільйони тонн запасів вугілля. У липні цього ж року на першому вугільному розрізі «Північний» пішло перше вугілля. Споруджене барачно-землянкове селище отримало назву Чорне містечко, потім Єманжелинські вугільні копальні. У 1934 було закінчено будівництво клубу «Малий гірник», відкрилася школа. З клубу бере початок культурне життя Єманжелинська.

Через особливості умов залягання вугільного пласта робота Північного розрізу стала неефективною, і у 1934 році він припинив існування. Але роком раніше почала працювати підземна ділянка, а у 1936 році здана в експлуатацію шахта 18-біс. Влітку 1939 року заробила шахта 19-а, потім — шахта 18 — похила.

У листопаді 1941 року став давати вугілля розріз «Батуринський». Влітку 1942 року почали працювати Центральні електромеханічні майстерні, евакуйовані з Донбасу, у вересні того року було змонтовано Ростовський механічний завод. У роки німецько-радянської війни в забоях і на навантажувальних майданчиках працювали жінки і підлітки. На полях битв залишилося близько 900 єманжелинців.

У повоєнні роки йшов подальший розвиток селища Єманжелинські вугільні копальні. В 1947 почав працювати потужний за масштабами того часу цегельний завод. 25 вересня 1951 року Єманжелинські вугільні копальні були перетворені в місто Єманжелинськ обласного підпорядкування.

У листопаді 1952 року вступила в дію шахта-54. Слідом за шахтами «Красносільська» та «Куллярська» запрацював розріз-7, почали працювати шахта «Куллярська»-3 та розріз-8.

У травні 1959 року була здана в експлуатацію швейна фабрика, що поклало початок перетворенню Єманжелинська в багатопрофільне місто.

В 1961 році в підпорядкування місту було передане селище Зауральський, а в 1962 році — селище Красногорський.

У січні 1962 році вступила в дію шахта «Східно-Батуринська 1-2», в 1969 році — гірничо-збагачувальна фабрика і шахта «Східно-Батуринська — 3», яка потім стала називатися «Батуринською». На базі шахти 19-а в 1970 році почала роботу філія заводу з виробництва сигнальних засобів (ГДУП «Сигнал-Полімер», потім ТОВ «Уральський Піротехнічний Завод»). На базі шахти-54 заробив Єманжелинський ремонтний завод.

У 1997 році в країні почався процес реструктуризації вугільної промисловості, який призвів до закриття вуглевидобувних підприємств. Були закриті шахти «Батуринська» і «Куллярська».

У 2013 році на Челябінську область впав метеорит. У Єманжелинську у всіх школах вибиті шибки. Практично всі вибиті шибки в державних установах були замінені на «європакети».

Населення

Чисельність населення
1939[3]1959[4]1967[3]1970[5]1979[6]1989[7]1992[3]
11 100↗33 563↗36 000↘33 389↘31 015↗31 153↗31 400
1996[3]1998[3]2000[3]2001[3]2002[8]2003[3]2005[3]
↘29 900↘29 600↘29 000↘28 800↗30 202↘30 200↘29 600
2006[3]2007[3]2008[3]2009[9]2010[10]2011[11]2012[12]
→29 600→29 600↗29 800↗30 076↗30 216↗30 220↗30 256
2013[13]2014[14]2015[15]2016[16]2017[17]
↘30 252↘29 931↘29 728↘29 487↘29 077
10 000
20 000
30 000
40 000
1939
1989
2001
2007
2012
2017

Економіка

Після закриття шахт і розрізу економіка втратила яскраво виражений галузевий характер, вугільна промисловість в місті зникла. Заводи: механічний, комбікормовий, ремонтний. Швейна фабрика. Будівельна галузь та виробництво будматеріалів представлені одним з найстабільніших підприємств району, які пережили світову економічну кризу — ТОВ «Єманжелинський цегельний завод».

Відомі люди

Народилися

Примітки

  1. ↑ Виникло 1770 року як козацьке село, назване за струмком Яманзелга (Яман Җилга) — «погана річка», де тат. яман, башк. яман — «поганий», «зелга» (тат. җилга) — діалектний варіант тат. елга, башк. йылга — «річка» Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Около 5000 единиц. М.: Русские словари, ООО «Изд-во Астрель», ООО «Изд-во АСТ», 2001. стр. 151
  2. ↑ Шувалов Н. И. От Парижа до Берлина по карте Челябинской области: Топонимический словарь. — 2-е изд., переработанное и дополненное — Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1989. — 160 с.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Еманжелинск (рос.)
  4. ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  7. ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  8. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  9. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  10. ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
  11. ↑ Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
  13. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
  14. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
  16. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

Ресурси Інтернету