|портрет=

Євген Павлович Єгоров
Народився	20 січня 1908(1908-01-20) Основа, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	21 жовтня 1982(1982-10-21) (74 роки) Миколаїв, СРСР
Поховання	Миколаївське центральне міське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Миколаївський кораблебудівний інститут
Галузь	Суднобудування
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Єго́ров Євге́н Па́влович (нар. 20 січня 1908, Основа, Одеська область–пом. 21 жовтня 1982, Миколаїв) — радянський суднобудівник, вчений і організватор в галузі будування підводних човнів, багаторічний директор (1952—1972) об'єднання «Севмаш»; доктор технічних наук (1970), професор (1975), лауреат Ленінської премії (1970), Герой Соціалістичної Праці (1959).

Євген Павлович Єгоров народився 20 січня 1908 року в селі Основа Херсонської губернії в родині учителів. В 1919 році закінчив початкову школу в рідному селі, а в 1923 році — миколаївську семирічну трудову школу № 10.

В 1925 році закінчив професійно-технічну школу й працював на Миколаївському суднобудівному заводі імені А.Марті підручним ливарника, креслярем, конструктором, потім заступником начальника конструкторського відділу. В 1930 році закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут. З 1930 року — аспірант, з 1932 року — заступник керівника технічного відділу суднобудування цього ж заводу. Брав участь у виготовленні й спускі перших підводних човнів типу «Декабрист».

В грудні 1933 року відряджений до Владивостока, де працював працював на «Дальзаводі» будівельником і відповідальним здавачем середніх підводних човнів типу «Ленінець». В квітні 1940 року призначений головним інженером суднобудівного заводу імені Ленінського комсомолу в місті Комсомольськ-на-Амурі.

З січня по жовтень 1944 року працював головним будівельником 3-го Головного управління Міністерства суднобудівної промисловості СРСР. У складі закупівельної комісії СРСР виїжджав до США, де вивчав організацію суднобудування на американських корабельнях.

З січня 1945 року перебував в складі спецпідрозділу на 1-му Українському фронті, капітан 1-го рангу.

З 1950 року — головний інженер Балтійського флоту.

З 1953 по 1972 роки — директор суднобудівного заводу в Молотовську (тепер — Сєверодвінськ).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 липня 1959 року за видатні заслуги у створенні першого радянського атомного підводного човна Єгорову Євгену Павловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1972—1975 роках — директор Центрального науково-дослідного інституту організації управління, економіки і інформації Міністерства суднобудівної промисловості у Ленінграді.

У 1975 році повернувся до Миколаєва. Працював професором кафедри технології суднобудування МКІ.

Помер 21 жовтня 1982 року. Похований в Миколаєві на Алеї Героїв праці міського цвинтаря.

• медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (23.07.1959)
• чотири ордена Леніна (1954, 23.07.1959, 1963, 25.07.1966)
• орден Жовтневої революції (26.04.1971)
• орден Трудового Червоного Прапора (1950)
• орден Червоної Зірки (1939)
• орден «Знак Пошани» (1942)
• медалі
• знак «Відмінник соціалістичного змагання Міністерства суднобудівної промисловості СРСР» (30.10.1964)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради РРФСР (1.12.1964).
• Ленінська премія (13.04.1970).
• Почесний громадянин Сєверодвінська (11.01.1978, знак № 1).

Ім'я Євгена Павловича Єгорова носять:

• площа в місті Сєверодвінськ;
• морський буксир-рятувальник.

На будинку, де він жив та в вестибюлі ВНЗ, ректором якого працював у місті Сєверодвінську, встановлено меторіальні дошки.

На площі Єгорова встановлено скульптурну композицію з його зображенням.

• «Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки», Українська академія геральдики, Київ, 2005 р.